Моніторинг українських ЗМІ від Васильєва згодився для... Генпрокуратури

15 Квітня 2003
905

Моніторинг українських ЗМІ від Васильєва згодився для... Генпрокуратури

905
Святослав Піскун назвав неефективною порушену ним кримінальну справу за фактом публікацій в ЗМІ, що нібито перешкоджають діяльності Президента країни.
Моніторинг українських ЗМІ від Васильєва згодився для... Генпрокуратури
Коментують: Юрій Луценко, Віктор Ющенко, Петро Симоненко, Тетяна Коробова, Сергій Степанишин, Тамара Просяник, Валерій Воротник
Святослав Піскун назвав неефективною порушену ним кримінальну справу за фактом публікацій в ЗМІ, що нібито перешкоджають діяльності Президента країни. Таку заяву, повідомив сьогодні народний депутат Юрій Луценко, прокурор зробив зранку на зустрічі із фракцією Соціалістичної партії України. Як відомо, підставою до порушення означеної справи, стали, зокрема, і передруки регіональними виданнями критичних статей Тетяни Коробової із газети СПУ “Грані+”.

Саме тому фракція запросила Генерального прокурора на зустріч. Як повідомив Юрій Луценко, посилаючись на слова генпрокурора, останній вважає, що справа не матиме якихось юридичних наслідків і він особисто заперечував проти порушення справи за статтею про перешкоджання діяльності Президента. У контексті таких заяв генпрокурора найнагальнішим постає питання: хто і у який спосіб відповідатиме за примушування його до здійснення незаконних дій? Адже вже сьогодні є очевидним той факт, що ті ЗМІ, які змушені були в процесі розслідування цієї справи давати пояснення слідчим прокуратури, мають подати позови до суду з вимогою порушення кримінальної справи та притягнення винних до відповідальності згідно ст.171 Карного кодексу, що передбачає покарання за втручання у діяльність журналістів.

Нагадаємо, що Генеральною прокуратурою України розслідується кримінальна справа №49-1120, порушена за фактами публікацій у ЗМІ, брошурах, інших виданнях матеріалів, спрямованих на незаконний вплив на Президента України з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.344 ККУ”. Як зізнався сам генпрокурор Святослав Піскун, перебуваючи в Одесі, йдеться про порушені ним особисто не одну, а декілька справ. І, як виявилося, це не стосується особисто Президента. Нібито до ГПУ звернулися народні депутати (дослівно: „у нас багато є політичних діячів - до них належать і Ющенко, і Симоненко, й інші, стосовно яких є образливі матеріали”) з проханням дати оцінку цим образливим матеріалам. „У зв'язку з цим і порушено справу за фактом кількох образливих матеріалів, тільки кого вона стосуватиметься - покаже слідство”, - сказав С.Піскун. Але, як підтвердив Віктор Ющенко “Детектор медіа”, “Наша Україна” дійсно зверталася до ГПУ за фактом інформаційної війни проти блоку, але не через публікації Тетяни Коробової. Як зауважив В.Ющенко, він з пресою не воює. “Треба бути більш терпеливим і звикати до обставин, які приносить вільна преса, - сказав Віктор Ющенко. – Преса вимагає тільки одного – влада повинна бути публічною, аби людина розуміла, якою логікою влада керується, приймаючи ті чи інші рішення. Але преса повинна бути і відповідальною й розуміти, що монополія на цей вид діяльності може бути використана і на користь, і на зло”. Заперечив слова прокурора і лідер комуністів. За словами Петра Симоненка, ця кримінальна справа торкнулася і видань, що видаються Компартією. “Мені здається, що влада проводить певну перевірку своїх майбутніх можливостей, – сказав Петро Миколайович в інтерв’ю “Детектор медіа”. – Вони розуміють, що газети КПУ не буде захищати ніхто, крім самих комуністів, що дозволить довести криммінальну справу до кінця. Однак, це є сигналом для усіх ЗМІ, в тому числі й тих, що фінансуються впливовими комерційними структурами, сигнал загрози знищення свободи слова”.

Як вже повідомлялося, у справі більшістю фігурують ті видання, що взялися передрукувати сатиричні памфлети Тетяни Коробової з газети „Грані+”.

Але - цікаве відкриття: самої газети „Грані+” ця кримінальна справа не стосується, повідомили „Детектор медіа” в редакції видання. Кримінальна справа, порушена Генпрокуратурою, зачепила лише ті регіональні газети, що свого часу потрапили до відомого листа керівника головного інформаційного управління Адміністрації Президента України Сергія Васильєва до члена моніторингового комітету ПАРЄ Ханне Северинсен. Це ж припущення Валерія Воротника, головного редактора газети „Антенна”, було підтверджено у розмові кореспондента „Детектор медіа” із випусковим редактором газети „Волинь”. У списку п’яти відомих видань, що нібито фігурують у кримінальній справі, її не було. Однак, цитатами із цієї газети Сергій Васильєв якраз і переконував Ханне Северинсен у „розгулі” свободи слова у нашій країні (Газета "Волинь" (Рівненська область; 16 000) 22.11.02; Максим Стріха, "Україна Януковича": "… Українці вже на власній шкірі відчули вовчі зуби голови Адміністрації Президента Віктора Медведчука…").

Кожен журналіст цієї країни, що пише на правові теми, знає про „Отче наш” Генпрокуратури - „непорушно охоронювану таємницю слідства”. Як і знає про те, що через цю саму „таємницю слідства” в українського прокурора правду не допитаєшся. Та „Детектор медіа” вирішила все ж поставити декілька запитань державному раднику юстиції 3 класу В.Жербицькому. Спочатку пан Жербицький повідомив, що він не може говорити будь-що, бо „ведеться слідство”. Потім сказав, що не може давати коментарі телефоном, на пропозицію зустрітися зауважив, що не може без дозволу керівництва (безпосереднім його керівником є Віктор Шокін), потім дав пораду звертатися до прес-служби, бо розмовляти з пресою - не в його компетенції.

Особливою „повагою” у цьому контексті проникаєшся до Генеральної прокуратури, коли згадується спецвипуск газети „2000” із повним текстом подання Генпрокурора С.Піскуна до Верховної Ради України, в основі якого – матеріали кримінальної справи (не рішення суду!) проти Юлії Тимошенко. Тобто, і таємниця слідства у нас діє дуже і дуже вибірково... Керівник прес-служби ГПУ Поліна Башкінатакож заявила, що „на жаль, справу не коментує”. Як йдеться у дорученні ГПУ, розісланому у обласні прокуратури, перед слідчими прокуратури було поставлено такі завдання: 1. В стислі строки встановити юридичну адресу видання, керівників та засновників, місце їх постійного проживання, автора вказаної статті, його постійне місце проживання та чи не друкується він під псевдонімом.

2. Вилучити з видання один примірник газети, а також рукописи статті та документів, які надійшли до редакції та стали підставою для надрукування такого тексту в газеті.

3. Допитати головного та виконавчого редактора з наступних питань: - на підставі яких документів була надрукована стаття, - хто був ініціатором,

- чи перевірялася достовірність інформації, викладеної в статті,

- хто замовляв надрукування статті.

4. З приводу надання матеріалів та надрукування статті допитати авторів.

Такі дії ГПУ не збігаються із вимогами українського законодавства. Як мінімум, можна процитуватист.2 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, у якій гарантується „Свобода діяльності друкованих ЗМІ”. У ній, зокрема, вказано: „Свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантується Конституцією України і відповідно до цього Закону означають право кожного громадянина вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку інформацію за допомогою друкованих ЗМІ. Друковані засоби масової інформації є вільними. ...Не допускається вимога попереднього погодження повідомлень і матеріалів, які поширюються друкованими ЗМІ”. Також цією статтею встановлено, що не допускається заборона на поширення повідомлень і матеріалів з боку посадових осіб державних органів, підприємств, установ, організацій. Інше можливо лише тоді, коли ця посадова особа є автором поширюваної інформації, або автором інтерв’ю. То що ж потрібно було ГПУ? Для чого десяток працівників прокуратури відправили на пошуки відкритої інформації? Думки опитаних „Детектор медіаю” керівників видань, що потрапили під прискіпливий критикований „загальний нагляд” прокуратури, збігаються принаймні щодо одного: на тлі відсутності певної логіки у діях прокуратури, з’являються підозри про намагання залякати регіональну пресу.


Тетяна Коробова, журналіст, газета “Грані+”:

- Я воспринимаю эту ситуацию, как попытки власти притянуть в сферу гражданского права уголовные статьи, что должно немедленно получить отпор и надлежащую оценку. А разбираться с тем, мешает Татьяна Коробова Президенту или нет - не надо. Я уже говорила, что если бы я могла помешать Президенту, я бы давно уже лежала на рельсах. Президент, если его оскорбили публикации, должен обращаться в суд, что и предусмотрено законом, но, похоже, он живет с мыслью, что не царское это дело, ведь у него есть личный прокурор. Прокуратура сама отлично осознает, каким беспределом занимается, поэтому и легче провернуть это в регионах. Я точно знаю, что дела такого рода в нашей стране заказывает Президент. Вся эта ситуация достойна немедленных исков в суд согласно ст.171 УК. Власть совершила то, что достойно быть наказанным.


Сергій Степанишин, відповідальний секретар газети „Волинь”, м. Рівне:

- 2 квітня старший слідчий прокуратури м.Рівне Бабич, очевидно, виконуючи доручення генерального прокурора, відвідав редакцію газети „Волинь” і вилучив з підшивки редакції число газети за 2 листопада 2002 року. Його цікавила стаття Максима Стріхи „Україна Януковича – спроба футурологічного прогнозу”, передрукована нами з видання „Українська правда”. Візит працівника прокуратури до редакції викликаний був, очевидно, не причинами пошуку автора. Не виключено, що їм доручено було знайти якісь зачіпки, аби мати підстави закрити видання газету „Волинь” – видання, що не боїться писати правду і заважає існуючому режиму продовжувати своє існування.

Редакція офіційно заснована підрозділом українського козацтва „Волинська Січ”, а підтримуємо ми блок „Наша Україна”. У зв’язку з безпрецедентним наступом на свободу слова в Україні наша редакція зробила офіційну заяву про те, що не допустить порушення Конституції України, законів України і будемо відстоювати свої права як в Україні, так і в міжнародних правових інституціях. Також ми вимагаємо припинити тиск на газету.

Після того був ще один візит слідчого до редакції, головний редактор газети отримав виклик в прокуратуру. Питання, які йому там задавали, стосувалися того, хто за що відповідає в газеті, звідки було взято статтю для передруку і т.д. Якихось особливих питань у них і не виникало. Про те, що наша газета фігурує у кримінальній справі, нас офіційно не повідомляли. Хоча ми знаємо, що проти іншої опозиційної рівненської газети „Рівненський діалог” кримінальну справу порушено.


Валерій Воротник, головний редактор газети „Антенна”, м. Черкаси:

- Я имел общение с работниками прокуратуры в последних числах марта. Ко мне позвонили со следственного управления областной прокуратуры и сказали, что нужно пообщаться, поскольку из ГПУ пришло специальное поручение по факту возбуждения уголовного дела по поводу оскорбления чести и достоинства Президента. Я не отказался от разговора. Мне сообщили, что есть необходимость произвести выемку отдельных экземпляров газеты за ноябрь-декабрь прошлого года. Интересная деталь. Если вы помните, в конце прошлого года все говорили о письме Сергея Васильева Хане Северинсен, в котором он жаловался на злоупотребления свободой слова со стороны региональной прессы. Как раз тот перечень СМИ, как мне кажется и совпадает с перечнем СМИ, которые фигурируют в уголовном деле.

У меня не оказалось архивных экземпляров всех газет, но я ответил на поставленные вопросы. В частности, сотрудников прокуратуры интересовали вопросы функционирования издания, об учредителях газеты, на каком основании я публикую материалы в газете. На последнее я ответил, что публикую материалы на основании своих конституционных прав. Что касается выходных данных газеты, эту информацию прокуратура могла проверить в обладминистрации. Претензии к нашей газете касались перепечаток статьи Татьяны Коробовой из «Граней+» и нескольких авторских материалов «Антенны».

Один из них – «Президента беспокоят только евреи», которая касалась анализа публикаций об Украине в зарубежных СМИ с цитированием известных российских интернет-изданий, таких как «АПН», «Независимая газета», Газета-ру».

Я трактую эту ситуацию как очередную попытку давления на себя, потому что и в прокуратуре, и остальные понимают, на основании чего публикуются материалы в газетах. Это – желание редактора и редакционная политика. А что касается выяснения информации о том, кто является издателем и учредителем газеты, то у нас это и так открытая информация. Когда такой вопрос задают в прокуратуре – тебе дают понять, что у твоего предприятия или издания могут начаться проблемы. Я расцениваю эту ситуацию только как истерику Администрации Президента, связанную с желанием доказать Ханне Северинсен и всей Европе, что в Украине нет проблем со свободой слова. Попытка не удалась, а чтобы работа даром не пропала, облекли это в рамки уголовного дела с целью давления на СМИ. Пока фигурируют в деле только пять СМИ, но я думаю, их больше, потому что не все редакторы региональных газет имеют смелость заявить о том, что на них оказывается давление.




Тамара Просяник, головний редактор газети „Інформаційний бюлетень”, м.Кременчук, Полтавська область:


- Так, 31 березня до нас прийшов слідчий Кременчуцької прокуратури. Підставою до цього стало окреме доручення Генеральної прокуратури України. Наша газета на особливому рахунку в Адміністрації Президента після того, як Президент висловився про неї в оприлюднених плавках Мельниченка. Вже три роки нас переслідують. Ми мали за цей час 69 судових засідань, підстава – образа честі та гідності, суми позовів – мільйонні. Досить часто це штучні процеси. Як нам неофіційно повідомили, справи часто ініціюються за вказівкою губернатора Полтавської області Томіна. Кілька місяців тому подібне вже було. Спочатку слідчий не показав нам це доручення Генпрокуратури. Він сказав, що оскільки ми досить часто пишемо про справу Георгія Гонгадзе, то Генпрокуратура, що проводить розслідування цієї справи, зацікавилася, чи не маємо ми якоїсь додаткової інформації. Тоді я слідчому просто розповіла про джерела написання своєї публікації. Тоді про кримінальну справу не йшлося. А про те, що матеріали нашої газети відслідковуються, ми знаємо. А цього разу слідчий спершу сказав, що я проходжу як свідок по справі Гонгадзе. І я бачила цей протокол, хоча ми його не оприлюднювали, ми вважали за необхідне підтвердження викладених у публікації фактів. Я офіційно засвідчила те, що підставою і доказовою базою до написання цієї статті і факту причетності Президента до справи Гонгадзе (а їх цікавило це твердження) є матеріали слідчої комісії Верховної Ради України та висновки про автентичність плівок. Я не вважала, що маю уникати розмови зі слідчим. Але потім, коли він вже йшов, то показав мені особливе доручення Генпрокуратури. От тоді я сказала, що це, вибачте називається: „шити кримінальну справу”, - давайте називати речі своїми іменами. Та я не відмовляюся від жодного свого слова. До речі, крім нас це доручення стосувалося ще й кількох газет. За те, що вони передрукували грудневу статтю Тетяни Коробової із газети „Грані”, присвячені ці публікації були річниці оприлюднення плівок Мельниченка. Крім того, були надруковані уривки з інтерв’ю О.Мороза, голови слідчої комісії ВР Г.Омельченка, уривок з інтерв’ю М.Мельниченка і стаття з нашої газети була вступною. Наша газета вже протягом трьох років має проблеми. Ми змушені були й нелегально друкуватися, бо, як тільки ми оприлюднювали у вихідних даних газети інформацію про те, де ми друкуємося, СБУ вивозило весь тираж. Це було в Харкові у видавництві „Ра” і в Києві у видавництві „Українська книга”. Потім ми певний час друкувалися нелегально, щоб не підставляти друкарні. З цього приводу Полтавське обласне управління у справах преси та інформації закидали нас листами про те, що ми порушуємо чинне законодавство. Хоча нас в такі умови поставили. Зараз ми друкуємося легально, але ми не знаємо, наскільки довго це триватиме. Бо кілька місяців, після акцій 16 вересня, одна з друкарень розірвала з нами угоду, обЄрунтувавши юридично. А ось губернатор Полтавської області робить відверті заяви. Минулого тижня під час його прес-конференції він у відповідь на запитання Людмили Кучеренко, керівника Полтавського медіа-клубу, до яких пір триватиме облога газети, він сказав буквально наступне: до тих пір, поки не буде закону про опозицію, а то що ж вона „склоняє владу по всім падежам”.
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
„Детектор медіа”
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
905
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду