Як повідомляла «Детектор медіа», минулого понеділка у Києві відбулося громадське обговорення проекту нової редакції закону "Про телебачення та радіомовлення".


На думку, Томенка, із законопроектом про ТБ і радіо ситуація не з легких, позаяк, напевно, незлічена кількість різних робочих груп паралельним шляхом діє, тому треба б було зробити якийсь радикальний крок і винести версію або нову редакцію для того, аби вже потім всі могли або скритикувати конкретні статті, а не концепцію і загальний підхід, а потім вже говорити про його легалізацію і внесення змін. Такий нелегкий шлях пройшов Закон “Про рекламу”, нова редакція цього закону стоїть третім законопроектом у порядку денному у вівторок, отже, до нього час точно дійде. Отже, у вівторок нова редакція буде проговорена, а в четвер буде голосуватися в першому читанні.


„Подібна логіка пропонується і у випадку із Законом про телебачення і радіомовлення: закон обговорюється доти, поки принципові розбіжності або хоча б частково будуть мінімізовані, або буде знайдено компроміс – тоді група депутатів їх виносить, потім розглядає комітет, аж потім пропонується перше читання”, зауважив Микола Томенко.


Він повідомив, що після достатньо довгої дискусії з Нацрадою буде внесено фактично нову редакцію закону про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення. „Ця дискусія починалась ще попереднім складом комітету, і тому тут активне обговорення буде між першим і другим читанням, бо у масі своїй мова йшла про процедуру прийняття рішень, фактично про всі ті речі, які в судових позовах розглядаються: чи правочинне засідання Нацради, чи ні. Потім будемо голосувати законопроект на підставі парламентських слухань з питань свободи слова і інформації, у другому читанні і в цілому”, зазначив Томенко.


Він звернув увагу, що у представленій версії закону так само не знято багато конфліктів, про які сьогодні говорять різні робочі групи. Тому перше, що пропонує комітет, – зупинити внесення змін до базових законопроектів, в частині вирішення конкретних питань.


На переконання Томенка, всю ліцензійну процедуру треба зробити максимально прозорою і описати її в Законі про ТБ і радіо. А в законі про Нацраду закласти базові принципи і не розписувати процедурну частину. „Тут ви побачите, у законопроекті про ТБ і радіо, у частині ліцензування мовлення, все розписано до норми прямої дії, щоб на підзаконні акти чи рішення Нацради нічого не залишилося”, наголосив депутат.

Що стосується НТКУ і НРКУ, в документі присутні всі норми закону про суспільне телебачення, які були ухвалені, але, умовно кажучи, не реалізовані. Ведеться серйозна дискусія з приводу того, як формуються наглядові органи, громадська рада Національної телекомпанії. Дискутується перехідний період від загальнодержавних до суспільних НТКУ, НРКУ. Треба шукати варіанти вирішення взаємин загальнонаціональних (мережевих) із операторами кабельного мовлення. Все, що стосується реклами, перенесено в базовий проект – закон про рекламу. Мовні питання чіткіше і жорсткіше прописані.

„Непокоїть те, –додав Томенко, – що у представленій програмі діяльності уряду передбачено зняти всілякі обмеження на іноземні інвестиції в наших електронних медіа. Норму 50% пропонується зняти і встановити 100%”.

Щодо антимонопольних обмежень, Микола Томенко звернув увагу, що за чинним законом не більше, як два телеканали і три радіоканали можуть належати одній особі. Одна юридична або фізична особа може мати співзасновництво в телеорганізаціях, що ведуть мовлення більш як на двох каналах. „Тут норма жорстіша, – пояснив Томенко. – Звичайно, автори законопроекту не мали ілюзій щодо того, що діючу ст.7 ніхто не буде виконувати. Що ж казати про нову, яку будуть просто ігнорувати? Думаю, вони писали для цивілізованої країни”.

„Ми готуємо таке подання до АМК і Генпрокуратури з проханням подивитися на можливість застосування ст.7 з антимонопольних обмежень. І щодо друкованих ЗМІ – ст. 10 закону про пресу: гарантії від монополізації друкованих ЗМІ, повідомив депутат.

На його переконання, за ступенем складності цей законопроект є другим після рекламного. Може, він менш резонансний, але для учасників інформринку він має свій резонанс. „Поки в комітеті не бачитимемо, що існують хоча б відносні компроміси за всіма складними питаннями, доти закон не буде легалізуватися і вноситися у Верховну Раду”, запевнив Микола Томенко.

Від групи авторів – Ігор Курус, начальник Відділу організаційного забезпечення діяльності Нацради з питаня ТБ і радіо:

– Законопроект має багато норм, що потребують обговорення: щодо монополій у контексті НТКУ і НРКУ, кабельне мовлення, авторські і суміжні права, ліцензування. Щодо останнього: директор компанії повинен створити юридичну особу, зареєструвати її як ЗМІ і отримати відповідне посвідчення, подати заявку в Нацраду, яка за наявності вільної частоти оголошує конкурс. Вся процедура розписана. У законі розмежовуються поняття журналіст телерадіокомпанії, яке визначається іншим законодавством, і творчий працівник. Не тільки телекомпанія несе відповідальність за порушення закону, як це було раніше, а й особа, яка, скажімо, підписує матеріал до ефіру.

Олександр Лях, Президент Спілки кабельного телебачення:

– Цілком очевидно, що Закон про ТБ і радіо був дуже прогресивний і демократичний на той час, коли він приймався, до речі, восени буде 10 років з моменту дії цього документу. Але сьогодні він через низку об’єктивних причин став гальмом розвитку процесу, технологій. Новий законопроект є конфліктний первинно. Позаяк він об’єднує в собі правила поведінки технологій і людей, зайнятих у цій тематиці. Він з’єднує в собі дві важко з’єднувані речі: елементи технічного прогресу і елементи людської діяльності. Тому конфлікти на рівні цього закону будуть завжди. А от куди ведуть ці конфлікти? Технологія прийняття закону вимагає того, щоб якомога швидше парламентський комітет обмірковував, реєстрував і починав конкретну роботу над конкретним текстом. Маю таке відчуття, що на етапі обговорення не вдасться в силу природи цього закону зліквідувати конфлікти. Їх вдасться тільки легалізувати. Тому зараз розвиток тексту відбувається шляхом додавання, а ось наступним етапом, і в цьому буцімто зростає внутрішня суперечність, буде викреслювання і прибирання цих внутрішніх протиріч – і все стане на свої місця. Побоювання викликає бажання ліцензувати всі елементи творчого процесу.

У частині технологічного базису законопроект рухається в абсолютно правильному напрямку, він іде шляхом якомога кращого поширення технологічної і творчої платформ. Оператор же кабельного ТБ виноситься за рамки цього закону, тобто інженерне забезпечення виноситься.

Відомо, що відсутність закону призводить до досить тяжких наслідків. Як приклад – лист глави Нацради Бориса Холода на адресу начальника ДПА Юрія Кравченка про те, що раптом Нацрадою випадково було виявлено 500 кабельних компаній, які вільно здійснюють свою діяльність. На основі тимчасового положення про порядок ретрансляції телеканалів в мережах кабельного телебачення Борис Іванович вимагає негайно припинити отримання доходів організаціями кабельного ТБ. І всі ці наслідки виникли за вільного трактування закону, де виявляється, що кабельний оператор працює на основі закону про радіочастотний ресурс. Ось тому, гадаю, говорити про актуальність теми удосконалення інформаційного законодавства зайве.