Про це йдеться у листі генерального прокурора України Святослава Піскуна до Голови Верховної Ради Володимира Литвина, підготовленому на виконання постанови парламенту від 16 січня поточного року "Про підсумки парламентських слухань "Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова і цензура в Україні".

Як передає кореспондент „Детектор медіа”, в оприлюдненому сьогодні головою Комітету ВР з питань свободи слова та інформації Миколою Томенком листі йдеться, що з 1990 року у провадженні органів прокуратури перебувало 8 кримінальних справ, пов’язаних зі зникненням або вбивствами журналістів. З них розкрито 3 вбивства. Генеральна прокуратура ж, як зазначено в документі, приділяє постійну увагу питанням нагляду за розслідуванням кримінальних справ про злочини, вчинені стосовно журналістів. Цей факт пан Томенко піддав сумніву, сказавши що це „не зовсім правда”.

Як стверджується в листі пана Піскуна, правоохоронними органами України протягом 2001-2002 років порушено близько 130 кримінальних справ про інші злочини, вчинені стосовно журналістів. У переважній більшості випадків немає підстав пов'язувати їх вчинення із журналістською діяльністю потерпілих. Здебільшого це крадіжки особистого майна ( 48), грабежі (32), хуліганські дії (19) та крадіжки майна з приміщень редакцій ( 13). Натепер вже близько 60 кримінальних справ надіслано до суду та постановлені обвинувальні вироки.

З 1990 року слідчими органів прокуратури розслідувалися п'ять кримінальних справ про вбивства журналістів (керівника аналітичного відділу інтернет-видання газети "Українська правда" Гонгадзе Г.Р., головного редактора газети "Вечерняя Одесса" Дерев'янка Б.Ф., директора Одеської телекомпанії "АМТ" Бондаря І.П., головного редактора газети "Слава Севастополя" Іванова В.І., генерального директора малого спільного підприємства інформаційної радіо-телекомунікаційної компанії "ТОР" м. Слов'янська Александрова І.О.).

У кореспонденції Піскуна до Литвина йдеться про те, що у вересні-жовтні 2002 року до Києва двічі приїздив Генеральний секретар міжнародної організації із захисту свободи слова „Репортери без кордонів" Робер Менар, якого визнано представником потерпілої Лесі Гонгадзе у кримінальній справі. Він мав зустріч із Генпрокурором і його було ознайомлено з усіма проведеними у справі експертизами. Крім того, Робер Менар разом із головою Асоціації експертів-криміналістів, судово-медичним експертом Жаном Ріволє (Франція) взяли участь у додатковому огляді трупа Гонгадзе і отриманні з нього біологічного матеріалу для проведення у Швейцарії у січні 2003 року додаткової судово-генотипоскопічної експертизи. Роберу Менару надано повний доступ до матеріалів кримінальної справи, що з розумінням сприйнято також потерпілою Лесею Гонгадзе.

У листопаді 2002 року, на підтвердження готовності до повної співпраці з майбутньою місією колишнього заступника Генерального секретаря Ради Європи, спеціального представника Бюро Парламентської Асамблеї Ради Європи пана Ханса Крістіана Крюгера, якого було призначено Бюро Асамблеї незалежним експертом у справі Г. Гонгадзе, Генеральною прокуратурою йому було надано повну та складену у хронологічному порядку інформацію про всі заходи, які було вжито прокуратурою для розслідування кримінальної справи за фактом вбивства Г. Гонгадзе.

У період з 12 по 14 грудня 2002 року Україну відвідали Хане Крістіан Крюгер, а також Голова Секретаріату Моніторингового Комітету ПАРЄ Каролін Раво. Під час зустрічі з Генеральним прокурором України вони отримали вичерпні відповіді стосовно ходу розслідування у справі та іншу інформацію щодо об'єктивної оцінки стану слідства. Його проінформовано, що розслідування цієї справи здійснюється максимально прозоро, а результати слідства широко висвітлюються під час регулярних прес-конференцій у ГПУ та інших заходів, а також запевнено, що Генеральна прокуратура України прагне до об'єктивного висвітлення своєї діяльності у зв'язку з розслідуванням цієї кримінальної справи.

Генеральна прокуратура України вважає, що розслідування проводиться абсолютно не заангажовано, передусім з політичної точки зору. Хоча слідство не відкидає можливості перевірки будь-якої версії цього злочину.

Цей лист датований 3 березня поточного року, однак, як пояснив М. Томенко, він лише минулого тижня потрапив у профільний комітет парламенту. Характеризуючи зазначений документ, парламентарій припустив таке: „Або вони думають, що тільки один Литвин буде читати ці документи, а всі решта депутатів – ні, або ж генпрокурор і міністр внутрішніх справ не читають того, що підписують”. За словами Томенка, „порушення за два роки вони проаналізували. Приклади навели переважно периферійні. Якщо виходити з того, то наразі немає жодної серйозної проблеми. Всі справи пов’язали з побутом, за винятком поодиноких – резонансних вбивств”, – зазначив глава парламентського комітету зі свободи слова та інформації.