Українська цензура – це не ноу-хау Васильєва або Медведчука

3 Жовтня 2002
1023

Українська цензура – це не ноу-хау Васильєва або Медведчука

1023
Протистояти тискові влади журналісти можуть лише шляхом тиску на. владу. Остання повинна повсякчас знати, що кожна її антизаконна дія проти власників медіа, а значить, і проти кожного журналіста матиме протидію. Політичний тиск влади на медіа та журналістів в Україні був ЗАВЖДИ. Аж раптом лише тепер його всі помітили і дружно про нього заговорили! Будьмо, панове, щирими і відвертими: цензура в українській пресі - це не "ноу-хау" Сергія Васильєва чи Віктора Медведчука.
Українська цензура – це не ноу-хау Васильєва або Медведчука
Я не хочу захищати ані першого, ані другого, але мені здається, що у сьогоднішній дискусії дещо демонізуються ці дві особи, а головне - їхній вплив на ЗМІ.

Адже до оприлюднення Томенком так званих "темників" була і президентська кампанія 99-го, коли телеканали відверто "батрачили" лише на одного кандидата - на Леоніда Кучму, у 2000-му ті ж медіа (у тому числі і державні) "мочили" тодішнього прем’єр-міністра Віктора Ющенка і віце-прем’єр-міністра Юлію Тимошенко. Що відбувалося під час нещодавньої парламентської кампанії, здається, нікому нагадувати не потрібно. Невже все згадане вище інспірували лише пани Медведчук і Васильєв? Я особисто сумніваюсь. Даруйте, але те, що відбувається нині у медіа - це лише наслідок всього того, що відбувалося РОКАМИ. Влада звикла керувати журналістами. Останні роки вона поволі "закручувала гайки". Одні представники медіа мовчки робили те, до чого їх спонукала влада через власників, інші - мовчки звільнялися з роботи. І думаю, якщо б Васильєв так само методично продовжував "закручувати гайки", нічого б страшного не сталося, а так Сергій Леонідович дещо перестарався і "зірвав різьбу". Мабуть, тому і "прорвало", а журналістський гнів прийшовся по ньому та його шефові - Віктору Медведчуку. Я не виключаю, що результатом нинішньої дискусії про свободу слова і цензуру стане відставка нинішнього глави президентської адміністрації і керівника головного управління АП. І у даній ситуації надто важливо, щоб опоненти СДПУ (о) не використали журналістів у міжвладній боротьбі. Я дуже добре пам’ятаю, наприклад, як у вересні 2000 року за ініціативою однієї із популярних журналісток, представники мас-медіа рекомендували парламентові обрати Олександра Лавриновича головою комісії з розслідування обставин зникнення Г. Гонгадзе. І що? Де тепер Лавринович і що він тепер говорить? І де, власне, Гонгадзе? Чому мовчить Лавринович, якому журналісти висловили вотум довіри?

Чи вирішить відставка Медведчука і Васильєва проблему зі свободою слова у державі? Особисто я сумніваюсь. Замість них прийде хтось інший. Суть взаємин медіа і влади не зміниться, можливо, дещо зміниться їх форма.

Ви чули, щоб хтось із політиків (більшість із яких у той чи інший спосіб впливає на інформаційну політику держави) чітко і зрозуміло сформулював свої думки про те, що зараз відбувається зі свободою слова в Україні? Томенко каже, що жити так не можна і закликає журналістів заявити про цензуру у обмін на "пансіон" у вигляді піврічної зарплатні. Литвин переконує, що для журналістів слід запровадити мінімальну зарплатню. Безумовно, матеріальне забезпечення - це надто важливий елемент у житті кожної людини, у тому числі і у житті кожного журналіста. Але чому політики все зводять здебільшого до грошей? Можливо, у цьому винні самі журналісти?

Протистояти тискові влади журналісти можуть лише шляхом тиску на.... владу. Остання повинна повсякчас знати, що кожна її антизаконна дія проти власників медіа, а значить, і проти кожного журналіста матиме протидію. Преса має тиснути на президента, на прем’єра, на спікера, на політиків. Якщо це не допоможе - апелювати до міжнародних медійних організацій, ПАРЄ, США. Я особисто сумніваюсь у повній солідарності журналістів, і скептично ставлюся до закликів оголосити загальний страйк. Врешті-решт, ми повинні думати про те, що ми працюємо не для влади, а для глядачів, слухачів та читачів. Хоча я, безперечно, знімаю капелюха перед колективом УНІАНу. Вони справді повелися дуже чесно, відверто і – сміливо. Але це – радше виняток, аніж правило.

Чи допоможе створення профспілки? Важко сказати. Бо на моїй пам’яті організовувалася не одна профспілка і не один комітет захисту журналістів. Їхня активність припинялася ледь не одразу ж після отримання ними від міжнародних організацій грантів. Ці організації існують, до слова, і зараз. Чому б їх не використати на повну потужність? Що робити далі, кожен із журналістів повинен вирішувати сам. Кожен із нас, мені здається, повинен бути відповідальним перш за все перед собою ( не пишу перед своєю совістю - звучить надто банально і непереконливо). Лише тоді, коли журналістам не соромно буде дивитись один одному в очі, можна буде говорити про совість, принципи, журналістську честь......

Нинішня ж дискусія про свободу слова нагадує мені відомий вислів Ющенка: "ми з ними намагаємось грати у шахи, а вони з нами - "у чапаєва". Не треба грати із владою у шахи, коли вона грає з нами у "чапаєва"!

P.S. Чи не видається вам, колеги, симптоматичним, що дискусія про свободу слова здебільшого точиться саме у віртуальному просторі? Читайте також:

ЯК ЖИТИ МОЖНА?

"Ми маємо думати про страйк", Ірина ЧЕМЕРИС

"Звичайна професія ", Сергій Черненко

"Нам нужен профсоюз. Свой в доску", Сергей Гузь

"ТАК ЖИТИ НЕ МОЖНА?", Роман Скрипін

"Тільки такою кувалдою, як страйк можна відрихтувати поведінку влади щодо ЗМІ...", Олег МЕДВЕДЄВ

Нам нужна круговая порука профессиональной чести!, Ярослав Колгушев

"Реалисты и номиналисты ", Николай Козырев

"Нам не нужны подтасовки, выдаваемые за проявление профессиональной чести ", Александр Семченко

"Українська цензура - це не ноу-хау Васильєва або Медведчука ", Серг_й Руденко

"ДЕКЛАРАЦІЯ "Про утворення громадянської іініціативи тележурналістів ", Глібовицький Євген, Скрипін Роман, Шевченко Андрій

"Журналісти вголос заявляють про існування політичної цензури в Україні ", Оксана Лисенко

"ТАК ЖИТЬ НІЗЗЯ ", Олексій Мустафін

"МАНІФЕСТ УКРАЇНСЬКИХ ЖУРНАЛІСТІВ "
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
кореспондент радіо "Свобода"
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1023
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду