При цьому Томенко послався на те, що така можливість передбачена статтею 12 Закону України про Національну раду з питань телебачення та радіомовлення.

У цій статті, зокрема, говориться про те, що „ якщо протягом мiсяця з початку функцiонування Нацiональної ради або з появою вакансiї на посаду голови Нацiональної ради не запропоновано погодженої кандидатури на посаду голови Нацiональної ради чи голову Нацiональної ради не обрано вiдповiдно до частини першої цiєї статтi, кандидатура на посаду голови Нацiональної ради визначається рейтинговим голосуванням у Верховнiй Радi України або Президентом України при неприйняттi рiшення в установлений термiн Верховною Радою України.”

Тобто, формальні підстави для того, щоб ініціатива Томенка була, як мінімум, розглянута Верховною Радою існують. Складніше відповісти на запитання, якими будуть суто практичні наслідки цього кроку.

Давно відомо, що нинішній президент дуже негативно, часом, навіть неадекватно реагує на політичний тиск, який на нього чиниться. У ситуації з Нацрадою, і, зокрема, з її керівником для президентської сторони, схоже, не так важливі персоналії чи питання збереження контролю за цим органом.

Як свого часу вже зазначала „Детектор медіа”, реально вирвати Нацраду з-під президентського впливу та ще й засобами, так би мовити, публічно-парламентськими – справа практично безнадійна. Надто багато в запасі у президентської команди відповідних „підкилимних” технологій. Та й „віддати” Холода (який, за чутками, вже давно написав заяву про звільнення з відкритою датою), взамін, наприклад, на Мартиненка – операція, з тактичного боку, безболісна для президента.

Інша річ, що звільнення Холода, як і призначення нового керівника Нацради парламентом носило б певний символічний характер, засвідчуючи (хай тимчасову і часткову) перемогу тих політичних сил, які виграли парламентські вибори. Враховуючи це, цілком можна очікувати від президента достатньо жорстких кроків.

З поінформованих джерел „Телекритиці” стало відомо, що президентська сторона розглядає можливість відкликання трьох членів своєї „четвірки”. Такий хід унеможливить процес прийняття Нацрадою рішень (для цього необхідна присутність щонайменше шести членів НР), тобто, фактично паралізує її роботу на досить тривалий час. Хоча, згідно Закону про Нацраду, заміну відкликаним члена НР необхідно знайти протягом місячного терміну, але існує чимало бюрократичних „заморочок”, які можуть добряче затягнути цей процес. Для президента, треба розуміти, це не найгірший варіант, оскільки його, очевидно, задовольняє збереження статус-кво в інформаційному просторі.

Дещо в іншій ситуації, знаходиться, наприклад, „Наша Україна”, яка оголосивши про створення власного інформхолдінгу, за логікою мала б прагнути пошвидше використати певну зміну розкладу сил у Нацраді. З іншого боку, ці зміни не такі вже суттєві, щоб ними не можна було знехтувати заради все тої ж „демонстрації сили” у парламенті.

Який саме варіант поведінки оберуть сторони – стане зрозумілим вже в ближчі тижні.