У дискусії взяли участь як журналісти, так і керівники недержавних аналітичних інституцій. Потреба в такому обговоренні визначалася, перш за все, значною спільністю цілей цих суспільних секторів і, водночас, і перешкод на шляху їх досягнення

На засіданні були виокремлені ті “точки дотику”, навколо яких цілком реально могла б розвиватися співпраця. Це, перш за все, відстоювання прав журналістів, яке доволі часто здійснюється саме правозахисними громадськими організаціями, а також забезпечення громадськості якісною неупередженою інформацією та аналітикою.

Нинішній стан співробітництва ЗМІ та неурядових організацій (НУО) учасники “круглого столу” оцінювали по-різному. З одного боку, відзначалось значне зростання у передвиборний період активності аналітичних структур та утворення нових інституцій. Причому, зверталась увага на той факт, що, на відміну від недавніх часів, подібні структури працювали не винятково на кошти західних донорів, а знаходили внутрішні джерела фінансування.

Так само відзначалося збільшення інтересу вітчизняних ЗМІ до аналітичних продуктів, пропонованих НУО.

Натомість, інша частина учасників дискусії зайняла більш скептичну позицію, висловивши, серед іншого, думку про те, що більшість вітчизняних ЗМІ в принципі не зацікавлені в якісній і, головне, незалежній аналітиці. Це пояснюється, перш за все, тотальною політичною та економічною залежністю мас-медіа від своїх власників, і відповідною заангажованістю журналістів. А також – майже відсутністю на украінському інформаційному ринку так званої “якісної” преси, яка в умовах існування ЗМІ як політичних, а не бізнесових інтересів практично не має замовників.

Тож учасники дискусії погодилися з тим, що перспективи подальшої співпраці ЗМІ з неурядовими інституціями - у започаткуванні широкої громадської дискусії навколо розглянутих питань. Особливої уваги потребує поширення інформації про ті програми НУО, які спрямовані на розвиток незалежних мас-медіа та захист прав журналістів. Бо якщо до столичних видань інформація про діяльність НУО доходить більш-менш регулярно, то у регіонах діяльність та мета організацій “третього сектору” все ще залишаються малозрозумілими.

Звісно, у розвитку подальших стосунків дещо залежатиме також і від наявності доброї волі обох сторін. Як, наприклад, у питанні захисту прав журналістів, де ефективність роботи правозахисників прямо пов’язана з отриманням повної і своєчасної інформації про існуючі проблеми. В цілому ж, як визнали учасники дискусії, допоки українські ЗМІ не перетворяться у нормальні комерційні підприємства, “кровно” зацікавлені у достовірній інформації та фаховій аналітиці, на якісь докорінні зміни на краще розраховувати не варто.