Практично всі опитані експерти зійшлись на тому, що на наступних парламентських виборах декілька політичних партій та блоків будуть зацікавлені у відкритих, чесних та прозорих виборах. До їх числа, як кажуть, за визначенням, зараховувалися опозиційні СПУ та “Б’юті”, зацікавлені, перш за все у прориві інформаційної блокади, а також рейтингові лідери – “Наша Україна” та КПУ. Багато хто відвів роль “борців за чесні вибори” об’єднаним соціал-демократам які з одного боку, переконалися у суттєвому перерозподілі “адмінресурсу” не на свою користь, а з іншого - мають серйозну оргструктуру для того, щоб реалізувати план по спостереженню за ходом виборів.

Дехто з експертів взагалі висловив думку , що після того, як гарант Конституції визначився з тим, кого саме буде наділено статусом “партії влади” – практично всі інші політичні сили у більшій чи меншій мірі будуть зацікавлені в тому, щоб протистояти впливу адмінресурсу на користь новоспечених президентських фаворитів. Така ситуація, в принципі, може ускладнити життя “фахівцям” кабінетних електоральних ігор, але в той же час стимулюватиме їх до пошуку і використання більш витончених, нетрадиційних технологій.

Майже одностайним був висновок експертів (який невдовзі й виправдався) щодо накладення президентського вето на Закон про обов’язкове проведення теледебатів та малоймовірності його подолання парламентом. Що ж стосується рівного доступу до ЗМІ різних (в тому числі і опозиційних) політичних сил, то експерти “Детектор медіа” дещо розійшлися у своїх передбаченнях. Частина з них говорила про те, що доступ у телеефір опозиціонерів може й буде забезпечений хоча б на державному телебаченні. А от, скажімо, експерт, який представляв Соцпартію – шеф-редактор газети “Грані-плюс” Юрій Луценко мав з цього приводу дуже серйозні сумніви. Ну а в тому, що господарі комерційних каналів нададуть ефір своїм політичним опонентам, сумнівалися практично всі учасники опитування.

Визнаючи певну роль світової громадської думки, наші колеги все ж не надто переоцінювали можливості закордонних громадських організацій у забезпеченні чесних виборів, схиляючись до думки, що міжнародні спостерігачі обмежаться фіксацією дрібних формальних порушень, які, як це вже не раз бувало, “не вплинуть на результати”

Так само невпевненими були експерти й у ефективності різного роду моніторингових структур та комісій з журналістської етики. При цьому висловлювались міркування про те, що подібним організаціям напевно вдасться накопичити об’ємний фактичний матеріал про різні порушення, але під великим питанням залишається їх реальне використання виборчими комісіями чи судами. Те ж саме стосується ідеї укладання спеціальних етичних кодексів між видавцями, хоча б найбільших медіа. Залежність видань і каналів від політико-фінансових угруповань за останні роки не те що не ослабла, а , навпаки, посилилась. І цей факт перетворює спроби укладання подібних “пактів”, на думку деяких експертів. у виключно піарівські акції

Можливість добровільної відмови українських олігархів від власних мас-медіа експерти виключають. На їх думку, така відмова може відбутися лише під потужним тиском влади за “російським сценарієм”. Можливий також варіант чисто бізнесового рішення того чи іншого власника щодо куплі-продажу медійного проекту. Але навряд чи хтось піде на такий крок у період виборів.

Коментар “Детектор медіа”

Підсумовуючи відповіді учасників акції “Детектор медіа”, звертаєш увагу на їх стримано-скептичну тональність. Експерти дозволяють собі проявити деякий оптимізм з окремих аспектів участі ЗМІ у виборах, але назагал напрошується єдиний висновок . Медіа в Україні так і не досягли ролі одного із найсуттєвіших ланок механізму демократії. І це, можливо, найяскравіше характеризує суть української “керованої демократії”. Якою, власне, може бути роль ЗМІ у країні, де найгучніші скандали за участю найвищих посадових осіб, які за масштабом можна порівняти з яким-небудь “уотергейтом”, не приводять до жодних конкретних наслідків і взагалі всерйоз цікавлять лише мізерну частку населення? На цьому фоні якісь зловживання дрібних українських чиновників взагалі можуть зацікавити газети чи телебачення лише в одному випадку – якщо така публікація буде проплачена політичними конкурентами. Свобода слова у своєму класичному вигляді, схоже, в Україні втрачає сенс, бо не чинить реального впливу на те, що відбувається в суспільстві.

От і залишається за більшістю українських мас-медіа не надто респектабельна роль трансляторів компромату та учасників хитромудрих піар –комбінацій. Тому й ціниться у журналістиці, перш за все, уміння легко, невимушено, у “прикольній”, як тепер кажуть формі виконувати замовлення господарів. Хоча і ця діяльність все частіше носить ритуальний характер. Бо реальна політика, де приймаються конкретні рішення, уявлення про політику, яке формується у мас-медіа та життя більшості українських громадян відбуваються у паралельних площинах, які, правда, час від часу пересікаються… з чисто технологічних причин.

І цей розклад, за встановленням якого ми всі спостерігали протягом останніх років, найближчим часом навряд чи зміниться, оскільки в тій чи іншій мірі влаштовує всіх учасників процесу…

Читайте також:

Жизнь все еще интересней телевизора

Расстрелянная журналистика

Мас-медіа, влада і вибори – розклад незмінний

Яна Мойсеенкова : «Ради управляемой демократии приходится кем-то жертвовать»

Инна Пидлуська:"«Ноу-хау» ни политические силы, ни СМИ не радуют"

Сергей Мустафин: «СМИ вынуждены врать слишком очевидно, чтобы говорить о PR-игре» .

Зиновій Кулик: «Якщо хочете бути по–справжньому заможними в старості, змолоду бережіть свою журналістську честь»

«В зоопарке сытнее, но выбор меню на воле шире»

”Гамбургский” счет есть у каждого

Сергей Макеев: «… просить коллег можно об одном – о сохранении чувствительности к несправедливости»

Сергей Дацюк: «После выборов надо вручить «помойное ведро» самому «грязному» телеканалу»

Микола Княжицький: «Людина демократичних поглядів, яка заїкається, завжди програє оратору-корупціонеру»

Лариса Ившина: “Закон о теледебатах – это бумеранг”

Ирина Бекешкина: «Кремль поставил на другую лошадь»

Cьогодні акцію "Детектор медіа" - експертне опитування "ЗМІ та вибори" – продовжують Олексій Мустафін та Лаврентій Малазонія.

«Общественная» ЦВК – уже на повестке дня?

Евгений Якунов: «Позиция, в которой сейчас находятся Медведчук и социал-демократы, очень удобна для журналистов»