Кабельне телебачення: „остання миля” на шляху до глядача.

11 Січня 2002
1145

Кабельне телебачення: „остання миля” на шляху до глядача.

1145
„Коли не зрозуміло, про що йдеться – значить, йдеться про гроші. ” Пересічний телеглядач, звичним жестом потягнувшись до телевізійного пульта і обираючи один з двох – трьох десятків каналів, навряд чи задумується над тим, що навколо цієї простої процедури можуть кипіти серйозні пристрасті.
Кабельне телебачення: „остання миля” на шляху до глядача.
Досить трудомісткий і не суперрентабельний бізнес операторів кабельного телебачення, на перший погляд (особливо, якщо судити за рівнем абонентської плати) не повинен викликати особливої зацікавленості у потужних бізнес-структур. Тим не менше, останнім часом, кабельники відчули на собі абсолютно реальний тиск з боку як провідних українських і російських телеканалів, так і органів влади. Одна з головних претензій до діяльності кабельних операторів полягала у тому, що переважна більшість з них транслювала російські канали (НТВ, ОРТ та інші), де серед інших транслювався ряд фільмів та передач, права на які належали іншим українським мовникам – таким, зокрема, як „Інтер” та „1+1”. Серія позовних заяв до кабельних операторів були подані цими каналами в арбітражні та цивільні суди. Це привело до того, що більшість операторів вирішили за краще відмовитись від трансляції НТВ , ОРТ та деяких інших каналів в „оригінальному” вигляді, і замінили їх на інші.

Поміж тим, з правової точки зору, ситуація навколо трансляції іноземних каналів була надто складною та невизначеною. Відсутність в українському законодавстві закону, який регулював би таку трансляцію, по суті, виводила діяльність кабельних операторів у цьому аспекті за правове поле . Крім того, не було вирішене до кінця питання про те, чи охоплює ліцензія Нацради з питань телебачення та радіомовлення тільки канали власного мовлення кабельного оператора, чи й ретрансльовані канали. А зміст ліцензійної угоди регламентується Законом України „Про авторське право та суміжні права..” і, зокрема, положенням цього Закону про те, що захищаються права телерадіоорганізацій „...які мають офіційне місцезнаходження на території України і здійснюють мовлення з передавачів, розташованих на території України” .

На цей час із приблизно трьохсот діючих в Україні операторів лише 60 мають всі необхідні ліцензії. Решта, в кращому випадку, мають тільки ліцензію Держкомітету з інформатизації та зв’язку. Таким чином, навіть українські телекомпанії не можуть укласти повноцінну ліцензійну угоду з більшістю кабельних операторів, оскільки така угода передбачає, що користувач об’єктів права має повний набір дозвільних документів.

В таких умовах лише одна російська компанія – ОРТ, діяла у віповідності до здорового глузду. А саме, створила спільне україно-російське підприємство УНТК (або телеканал „Інтер”), зареєстроване на території України, яке вело мовлення з території України, і тим самим забезпечила можливість легальної передачі і захисту прав за допомогою українського законодавства.

Решта телекомпаній доручили діяти на території України українським посередникам, так і не створивши легального українського правовласника. До пори до часу така ситуація всіх влаштовувала. Російські компанії не відповідали за ліцензійні угоди, підписані українськими посередниками і могли не платити за розширення прав на показ по кабелю на території України за вкладений програмний продукт. Кошти від посередників зовсім не обов’язково мали потрапляти на російські рахунки.

Кабельні оператори могли „відмазуватися” від запитань, чому транслюється той чи інший канал, показуючи яку-небудь угоду з рекламним агентством „Х”. Загалом можна сказати, що ситуація, яка склалася навколо кабельного ТБ була породжена відсутністю чітких правил гри всередині українського ринку і об’єктивною неможливістю застосування міжнародних правових актів у взаєминах між іноземними правовласниками та українським користувачем об’єктів інтелектуальної власності.

Російським компаніям економічно недоцільно було створювати легального українського представника для пропозиції на наш кабельний ринок „ліцензійно чистих ” каналів, оскільки кошти, затрачені на таку „очистку”, не можуть на сьогоднішній день перекриватися доходами від продажу цього продукту на українському кабельному ринку.

Вирішити проблему встановлення більш цивілізованих та правових стосунків з іноземними, і, в першу чергу, російськими правовласниками, можна за допомогою створення громадських організацій з управління авторськими правами на колективній основі. (Про це свого часу „Детектор медіа” вже писала). Причому створити їх необхідно як в Україні так і в Росії.

Це було б вигідним як для правовласників, так і для користувачів об’єктів інтелектуальної власності, спростило б схеми руху фінансових потоків через кордон. Запобігало б пред’явленню претензій від третіх осіб безпосередньо до операторів кабельних мереж. Сприяло б збільшенню збору коштів за використання продуктів інтелектуальної власності. Але вирішення проблем з інтелектуальною власністю – далеко не єдина і не головна причина загострення ситуації навколо діяльності кабельних операторів.

Чому ж ситуація так різко змінилася в останні півроку?

Не пам’ятаю, хто це сказав: „Коли не зрозуміло, про що йдеться – значить, йдеться про гроші.” Гроші в широкому розумінні. Тобто, гроші, які дають владу. І владу, яка приносить гроші.

По - перше, нереально зросла кількість посередників, які часто отримували ліцензії і „субліцензії” на один і той жде продукт, на одну і ту ж територію. При цьому всі вони претендували на один і той же загальний об’єм платежів за використання всіх об’єктів авторського та суміжного права, який за найоптимістичними розрахунками, не перевищує 600-900 тисяч доларів США на рік.

По друге, з’явився ще один правовласник (на цей раз справжній і український, у всякому випадку, що стосується музичних творів) – Українське агентство з авторських та суміжних прав, який вимагає предбаченої Законом частини платежів.

Крім того, суттєво зросла правова грамотність самих кабельних операторів і усвідомлення ними того факту, що існує багато схем взаємин із правовласниками, а угоди з посередниками не гарантують від можливих претензій третіх осіб.

Втім, хто знає, наскільки наведені фактори вплинули б на діяльність кабельників, якби не присутність більш важливих аргументів. Серед цих аргументів чи не найважливіший - створення пакету українських супутникових телеканалів. Їх, цілком природно, наявність у кабельних мережах російських конкурентів аж ніяк не влаштовує.

Тим більше, що при їх створенні передбачалося, що відсутність російських мовників в наших мережах приведе до того, що частина рекламних бюджетів, які західні корпорації виділяють росіянам із врахуванням їх поширення в українському „кабелі” буде безпосередньо запропонована вітчизняним загальнонаціональним наземним та супутниковим каналам. Якщо ці надії виправдаються то, два найпотужніших українстких канали –«Інтер» та «1+1» зможуть розраховувати, за оцінками експертів, на суму близько 70 мільйонів доларів США.

З іншого боку, владні структури традиційно намагаються контролювати, а, по можливості, і спрямовувати зміст телемовлення, особливо в гарячий період виборів. Тому влада намагається якимось чином вирішити поки що не зовсім усвідомлений нею конфлікт, який породжений принциповою неможливістю тотального контролю багатоканального мовлення.

Ось ці два чинники і є, очевидно, найсуттєвішими у боротьбі за „останню милю” на шляху до глядацької аудиторії. „Остання миля” – така традиційна назва клопітного кабельного господарства, яким поки що, з різним ступенем успіху, займаються діючі кабельні оператори. І яким зовсім не проти зайнятися потужні українські телекомпанії, або навіть ті чи інші органи влади.

У цій боротьбі будуть використовуватися всі можливі засоби – економічного тиску, політичного впливу, дискредитація конкурентів з допомогою піарівських технологій. Як один із проявів такої конкурентної боротьби, можна сприймати, наприклад, Постанову Кабміну про примусове регулювання тарифів на послуги кабельного телебачення. ЇЇ прийняття фактично повністю виключить можливість залучення інвестицій та модернізації систем багатоканального мовлення.

Поки що першими „жертвами” цієї боротьби стали глядачі, які втратили можливість дивитися улюблені телеканали. Прогнозуючи розвиток подій навколо кабельного телебачення можна припустити наступні варіанти.

Можливо, за прикладом „НТВ-Україна” будуть здійснюватись спроби завозити в Україну популярний продукт російських каналів і на вигідних умовах, або й безкоштовно, пропонувати його трансляцію операторам, скажімо, в обмін на годинні вставки власних інформаційно-аналітичних програм, формуючи таким чином загальнонаціональний кабельний канал.

Можливо, крупні оператори робитимуть спробу отримувати програмний продукт безпосередньо від виробника як в ближньому, так і в дальньому зарубіжжі.

Також можна очікувати створення російсько-українських телекомпаній супутникового та кабельного мовлення.

Якими будуть остаточні наслідки цього „конфлікту інтересів” , чи вдасться досягти прийнятного для суспільства компромісу, який би поєднував вільний доступ до інформації з турботою про національний інтерес та повагою до інтелектуальної власності – покаже найближче майбутнє.
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1145
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду