Мета проведеної акції зрозуміла: опоненти намагаються створити Ющенку імідж брехуна і відщипнути у нього часточку голосів на майбутніх виборах. Але наскільки адекватними були засоби реалізації цієї мети?

Перш ніж відповісти на це запитання, давайте згадаємо про певний феномен Ющенка: що б не робив цей політик – ніщо не здатне було цілковито розчарувати його прихильників. Він мав серйозні проблеми із законністю у Національному банку, про що достатньо переконливо говорила парламентська комісія на чолі із Віктором Сусловим. Він підписав заяву разом із Кучмою і Плющем, в якій фактично засудив своїх прихильників. Засоби масової інформації, переважна більшість власників яких неприхильно налаштована до Ющенка, не тільки достатньо повно описувала усі неоковирні моменти його діяльності, але й приписувала йому гріхи, котрих він не коїв. Либонь, для кар’єр більшості політиків така ситуація стала б критичною. Одначе, рейтинг Ющенка не тільки не знижувався, а продовжував зростати. Цей феномен потребує особливого аналізу. А ми просто зупинимося на констатації цього факту.

Здавалося б, опоненти Ющенка мають вигадати щось інше для боротьби з ним, знайти якийсь інший спосіб його нейтралізації. А що ж відбувається реально? Протягом кількох днів засоби масової інформації готують виборців до того, що ось-ось має бути оприлюднена якась жахаюча інформація про брехливість якогось політика. Нарешті цю інформацію оприлюднюють. І про що дізнаються виборці? Про те, що Ющенко убив когось? Про те, що він зрадив національні інтереси? Про те, що він переказав за кордон більші суми від усіх олігархів разом узятих? Про те, що він знущався з дружини і дітей? Та ні. Виявляється, з Віктором Ющенко вів переговори Олександр Омельченко з приводу відставки Віктора Медведчука. Від такого “моторошного” звинувачення волосся встає дибки і рука сама тягнеться викреслити Ющенка з виборчого бюлетеню, чи не так? Особливо, коли врахувати, що Дмитро Понамарчук не подав жодних слів Ющенка, де б той сказав, що не має відношення до відставки Медведчука. Колишній прем’єр сказав лишень, що Медведчук сам себе у відставку відправив.

І які ж висновки зробить виборець після подібного “компромату”? Можна з впевненістю сказати, що прямо протилежні від тих, на які сподівалися організатори акції. “Оце вже не знають, до чого причепитися, - подумає рядовий громадянин, - так вони хто зна що вигадують”. А більш розвинені співвітчизники ще й спробують проаналізувати на відповідність Конституції України сам метод збирання матеріалу для прес-конференції. І дійдуть висновку, що прослуховування розмов громадян суперечить законам нашої країни.

Дуже хотілося б, щоб така ж оцінка пролунала і в засобах масової інформації. Але боюся, що нічого подібного не станеться. Адже майже всі ЗМІ контрольовані опонентами Ющенка. А в нашій політичній боротьбі для знищення суперника – всі засоби підходять. Ось тільки ефективність їхня викликає великий сумнів.