Медіа-незалежність?

6 Листопада 2001
700
6 Листопада 2001
16:40

Медіа-незалежність?

700
“Детектор медіа” продовжує публікувати коментарі до тих проблем, які обговорювалися на останньому засіданні РНБОУ, присвяченому державній політиці в інформаційній сфері. Як відомо, зараз активізувалася розробка Концепції державної інформаційної політики. ЇЇ проект обговорювався сьогодні на засіданні робочої групи під головуванням віце-прем’єра В. Семиноженка. Тож ми вважаємо дуже важливою справою донесення думки громадськості та фахівців щодо цих проблем.
Медіа-незалежність?
Як повідомлялося на сайті РНБОУ, одна з рекомендацій засідання стосувалася (цитуємо):

- посилення ролі держави як рівноправного і конкурентоспроможного суб'єкта інформаційних відносин, виробника і поширювача інформаційного продукту і послуг на внутрішньому і зовнішньому інформаційному просторі.

А якою є роль саме держави в інформаційних просторах інших країн? Про це йшлося у статті першого секретаря посольства Німеччини Сабіни Штьор "У Німеччині немає державних засобів масової інформації..." . А зараз коментує проблему президент Академії української преси Валерій Іванов.

Чи існують у цивілізованих країнах державні медіа?

Відповідь на це риторичне запитання: ні, і ще раз ні. У відкритих суспільствах вважається, що влада (будь-то законодавча, чи виконавча) аж ніяк не має впливати на зміст матеріалів засобів масової комунікації (ЗМК). Вважається аксіомою, що преса (як електронна, так і друкована) покликана чесно та незаангажовано інформувати суспільство. А, крім того, преса має бути “сторожовою собакою демократії”. Ці слова вже трохи приїлися, і ми забуваємо, який зміст в них був вкладений. Медіа мають пильнувати за діями влади. Будь-яка влада (і в будь-який країні) прагне до авторитарності. І преса має не дозволяти владі щонайменше посягати на громадські інтереси. Вона має уважно стежити за всіма рішеннями та іншими кроками влади, досліджувати усі дії владних інституцій. Звичайно, ніхто не зможе цього зробити, якщо щонайменшим чином буде залежати від того, кого має пильнувати.

Тому західна преса не залежить від влади щонайменшим чином. Однак, з’являється кілька запитань. А як же, припустимо, фінансування чи державна допомога медій на Заході? Хіба вона не ставить їх у якусь форму залежності? На першу частину цього питання вдало відповіла Сабіна Штьор на прикладі “Німецької хвилі”. Ні керівництво, ні рядові працівники цієї організації не залежать від дій державних органів. Бо процес обрання, заміщення вакантних посад, прийняття якихось рішень унормований так, що відповідальність несеться тільки перед наглядовою радою, яка складається з представників численних громадських інституцій. Тобто влада, навіть фінансуючи “Німецьку хвилю”, не може щонайменшим чином втручатися в її редакційну діяльність.

Щодо державної підтримки, то тут важливо мати на увазі, що така підтримка стосується всіх медіа, які підпадають під визначені умови, поза залежністю від спрямованості змісту їхніх матеріалів. Наприклад, у США всі газети користуються пільговими цінами поштових послуг, а в деяких країнах Північної Європи всі газети, які мають другий за величиною наклад у своєму ареалі розповсюдження, отримують адресну державну підтримку. Останнє робиться для того, щоб зберегти конкуренцію на медіа ринку, а не для впливу на те чи інше видання.

Таким чином, не можна взагалі говорити про існування у Німеччині або інших західних країнах державних ЗМК. Публічна-правова форма існування медіа корінним чином відрізняється від державної. Відрізняється тим, що владні інституції не можуть жодним чином вплинути на зміст матеріалів комунікації. Більш того, вважається, що державні медіа не можуть принести жодної користі суспільству, бо залежать від влади і не можуть критикувати її дії. Для інформування про діяльність владних інституцій видаються бюлетені чи невеликі за накладом журнали чи газети, які містять рішення та повідомлення про діяльність того чи іншого органу. Але говорити про їх серйозну присутність на ринку медіа не приходиться. Їх читають тільки ті, хто має робити це за службовими обов’язками. Усі коментарі щодо діяльності владних інституцій робляться незалежними медіа. У США навіть канал C-Spain, який повністю транслює роботу конгресу, має незалежний статус.

Набагато більшою проблемою є незалежність не тільки від держави, але й від фінансово-політичних угрупувань. Якщо судити за стандартами, що закріплені у Віндхукській декларації, то в Україні є плюралізм преси, але немає незалежних медіа. Причина проста: фінансова залежність або від держави, або він різних фінансово-політичних угрупувань. Хоча нема сумнівів, що Україна теж свого часу прийде до того, що медіа будуть незалежними та послуговуватимуться у своїй діяльності тільки інтересами суспільства. Тільки хочеться, щоб цей час настав по швидше.
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
професор, доктор філологічних наук, президент Академії української преси
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
700
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду