ПРОЕКТИ
13:00
П'ятниця, 15 Вересня 2017

Чи використав Саакашвілі журналістів?

Настя Станко, Ігор Куляс, Сергій Грішин, Тарас Петрів, Віталій Мороз та Андрій Куликов — в опитуванні «Детектора медіа» щодо висвітлення подій 10 вересня на польсько-українському кордоні за участі політика Михеїла Саакашвілі.
Чи використав Саакашвілі журналістів?
Чи використав Саакашвілі журналістів?

У неділю, 10 вересня, екс-президент Грузії, колишній головна Одеської ОДА Михеїл Саакашвілі, про позбавлення якого українського громадянства заявила влада, повертався в Україну з Польщі.

Канал NewsOne, «ТСН.ua», «Громадське ТБ», «Страна.ua», «Радіо Свобода», Іnforesist.org та інші ЗМІ вели онлайн-трансляцію події. Про те, як саме інформаційні телеканали висвітлювали «прорив Саакашвілі», можна почитати у блозі Наталі Лигачової.

Журналісти «Громадського ТБ» Настя Станко і Максим Каменєв у своєму матеріалі «“Прорив Саакашвілі”: Як колишній президент Грузії переграв чинного президента України» відкрито заявили, що перебування журналістів на місці подій разом із Саакашвілі було де-факто організовано однією зі сторін конфлікту. Бо, як йдеться в матеріалі, «за декілька днів до анонсованого “повернення” помічники Саакашвілі викупили квитки у двох вагонах на два потяги “Інтерсіті” з польського Перемишля до Львова, що відправлялися відповідно о 13:00 та 15:00. За їх словами, іменні квитки придбали і всім журналістам, які акредитувалися на анонсовану зустріч Саакашвілі в Краковці. Хоча про це їм не сказали, натомість повідомили, що перед тим, як перейти кордон, Саакашвілі дасть брифінг на території Польщі. Туди пообіцяли відвести автобусом зі Львова, попередньо зібравши паспортні дані».

Натомість власник NewsOne Євген Мураєв, канал якого також активно висвітлював «прорив», на запитання, чи були все ж таки якісь домовленості з Михеїлом Саакашвілі щодо висвітлення подій 10 вересня, відповів: «Я набрав його людей і задав питання: чи потрібна їм допомога, як вони збираються діяти? Тому ми відправили журналістів тоді в Польщу, домовилися, в які дні там будуть прес-конференції, і що вони будуть разом з ним перетинати кордон. Тут збіг інтересів його, телеканалу і моїх».

Тож «Детектор медіа» поцікавився, чи не використав у даному випадку Саакашвілі-політик українські ЗМІ, та поставив журналістам — учасникам події та медійним експертам такі запитання:

1. Чи не вважаєте ви, що журналістів було використано під час висвітлення подій 10 вересня, пов’язаних із Саакашвілі, однією зі сторін конфлікту? І де-факто вони стали учасниками подій, а не спостерігачами?

2. Якщо так, то як слід було би, на ваш погляд, вчинити журналістам незалежних ЗМІ, щоб цього уникнути, але водночас — задовольнити очевидний суспільний запит на отримання повної інформації про те, що відбувається?

Настя Станко, журналістка «Громадського телебачення»:

1. Вважаю, що журналістів не було використано. Тому що в них був свій власний інтерес донести суспільно корисну інформацію до глядача і читача. «Громадське» в результаті не витратило жодної копійки від команди Саакашвілі, оскільки до Перемишля ми добиралися потягом за власні кошти, з Перемишля до Жешува (Ряшева) — на таксі за власні гроші. Назад до Шегинь — на автомобілі Маргарити Ситник із «1+1», яка вирішила допомогти колегам. На потяг із Перемишля нашій знімальній групі справді купили квитки, про що ми вказали і в нашому матеріалі текстовому, й у відеорепортажі. Ми намагалися купити їх самотужки, але від моменту оголошення Саакашвілі, що він поїде потягом, до моменту його відправлення за розкладом залишилося 20 хвилин, квитків на сайті не було. Нам не було заздалегідь відомо про те, що нам куплені квитки на цей потяг. Як і про те, що Саакашвілі поїде цим потягом. Але загалом у журналістів — усіх — був свій очевидний інтерес — висвітлити подію, в Саакашвілі свій — надати цій події максимального розголосу. (Можливо, хтось переслідував ще якісь інтереси, мені про це не відомо.)

2. Вважаю, що журналісти повинні у власних матеріалах вказувати, якщо політики фінансують поїздку.

Ігор Куляс, медійний експерт:

1. Чи були журналісти використані, чи ні, — відповідь на це питання можна легко знайти в матеріалі кожного журналіста про ці події. Якщо матеріал зроблено за професійними стандартами, насамперед, у ньому дотримано баланс думок і повно подано всі факти, а також необхідні бекґраунди й немає журналістських висновків та оцінок, — отже, журналіста не використали. Якщо бачимо, що матеріал є позитивним на користь політика-«спонсора» за рахунок порушення згаданих стандартів, — отже, використали.

2. Журналіст або його редакція цілком можуть скористатися якимись можливостями, які їм надає певна сторона конфлікту. А далі вже питання професійності самого журналіста чи редакції — чи сам факт цього «скористання» вплине на остаточний матеріал про подію, чи ні. Залишаться журналіст і його редакція професіоналами й безсторонньо поінформують свою аудиторію про цю подію, чи подадуть своїй аудиторії джинсу на користь «спонсора поїздки».

Читайте також

Взагалі ж робота мас-медіа — це завжди «мистецтво можливого». У більшості редакцій точно немає «вільного» ресурсу, а в бюджеті — грошей для того, щоби зробити певний спецпроект (такий, зокрема, як відстеження прориву кордону Саакашвілі). То чому б не скористатися самою можливістю чужим коштом, але таки мати змогу поінформувати свою аудиторію про подію? З цієї точки зору, редакції цілком можуть використовувати ті можливості, які їм надає участь у будь-яких пулах. Питання, повторюся, буде лише в тому, чи робитимуть вони при цьому сюжети з пулів за стандартами, чи «відпрацьовуватимуть» щедрість організаторів пула. Ну і, звісно, треба вказувати в матеріалах, якщо хтось спонсорував спецпроект.

Сергій Грішин, продюсер skrypin.ua:

1. Так, штаб Саакашвілі, безумовно, намагався використати журналістів. Організували акредитацію, безкоштовний трансфер із Києва і Львова на кордон і в Перемишль. Але не підтримую тезу, що через це журналісти стали учасниками подій.

2. В обставинах, що склалися, для більшості журналістів, які приїхали до Польщі, інших варіантів повноцінно висвітлити подію, окрім як скористатися логістичною допомогою штабу Саакашвілі, не було. Двічі за годину було змінено транспорт і пункти перетину кордону. А оголошення, що він поїде поїздом, зробили за 20 хв. до його відправлення.

P. S. У Краковець і назад до Києва команда UMN дісталася власним транспортом. Із Краківця до Перемишля й назад до Шегинів я скористався транспортом, наданим штабом Саакашвілі. Коли з'явилась інформація про можливий перехід кордону на поїзді, я самостійно придбав собі квиток, не знаючи, що штаб Саакашвілі вже купив їх усім журналістам із пулу.

Віталій Мороз, керівник програм нових медіа ГО "Інтерньюз-Україна":

1. Транспортні витрати журналістів повинні бути забезпечені з коштів редакцій, якщо йдеться про редакційне завдання. Якщо журналісти були там за власною ініціативою — тоді це їхня відповідальність. Тому перш за все питання до журналістів — що і як вони висвітлювали.

Водночас журналістам варто уникати пасток політичних сил, адже в мене, все ж таки, є сподівання на критичне мислення в більшості українських журналістів.

2. У висвітленні теми Саакашвілі та кордону я волів би бачити також інформацію про громадян — як на мене, мало які видання написали, коли все ж таки прибули в кінцевий пункт призначення пасажири «Інтерсіті+» Перемишль — Київ.

Тарас Петрів, президент фундації «Суспільність»:

1. У цьому випадку політики застосували класичні політтехнологічні схеми, де з самого початку особливе місце відводилося інформаційному забезпеченню. Два фактори журналістської діяльності — критичність і безсторонність — губилися під час висвітлення багатьма медіа цієї події на догоду сенсаційності та інфотейнменту.

2. Для незалежних медіа завжди важливо залишатися «тверезими» і бути обачними, аби не стати інструментом політичного інжинірингу. При цьому необхідно глибоко аналізувати природу події й уникати технічної ретрансляції політичних меседжів чи маніпулятивної / агресивної риторики. Де є штучне нагнітання істерики, там завжди стоять загрози для журналізму.

І тут, як на мене, важливі міра й баланс. Навіть у важкі часи темників, поділу країни на три сорти й жорсткої цензури журналістам вдавалося знайти правильну форму інформування про суть і смисли.

Також, аби задовольнити суспільний інтерес, медіа мають знаходити можливість ставити політикам гострі запитання, не чекаючи їхнього виходу на брифінг для зачитування прес-релізу. При висвітленні таких подій журналістам украй потрібно бути незалежними від політичного «зачарування» і «рекомендацій» власників чи топ-менеджменту.

Татьяна Попова, ГО «Інформаційна безпека»:

1. Нет, не считаю. Журналисты приехали освещать событие, которое подняло рейтинг их канала/СМИ. Политики же хотели донести информацию до своей аудитории. Если тут и есть «использование», то оно обоюдосторонее.

2. По-моему, там и были в основном независимые СМИ. Как украинские, так и международные. Вы сомневаетесь в независимости и адекватности журналистов Reuters, Associated Press? Я нет. Даже в «дампе Егоровой» они помечены красным как «НАТОвские пропагандисты, ведущие анти-ДНРовскую деятельность».

Медиаинтерес к возвращению был заложен в тот момент, когда Михаила не очень законно и адекватно лишили гражданства. Так что, если кого и нужно винить в таком интересе со стороны прессы, так того, кто принял это решение

Ольга Мусафирова, спецкор «Новой газеты» в Украине:

Я была и на КПП «Краковец», и в Пшемышле, и на «Шегинях», о чем подробно написала в репортаже для «Новой газеты». Аккредитации в РНС не брала – не столько по идейным соображениям, сколько ввиду полной бессмысленности этого действия, с моей точки зрения, в данном конкретном случае. Достаточно редакционного удостоверения (брала и членский билет НСЖУ.) До «Краковца» из Львова добралась самостоятельно, маршруткой. Около 11:00 «киевлянин, друг батальона "Донбасс" по имени Андрей» (так он представился) предложил довезти группу журналистов до Жешува (слава безвизу!), где планировали пресс-конференцию Саакашвили. По пути оказалось, что по Жешуву отбой, едем в Пшемышль. В поезде (когда еще не было понятно, поедет он или нет) я сказала девушке-организатору, что сама заплачу штраф за отсутствие билета. Так бы и поступила. На «Шегини» ехала в автобусе вместе с группой аккредитованных журналистов, с ними же потом вернулась ночью во Львов.

Андрій Куликов, голова правління ГО «Громадське радіо», голова Комісії з журналістської етики:

1. Я вважаю, що журналісти були використані обома сторонами конфлікту. І такі ситуації повторюватимуться, доки більшість «великих» ЗМІ будуть під контролем політиків і багатіїв.

2. Уявлення не маю, окрім загальної поради дотримуватись професійних стандартів. Але для цього, вочевидь, потрібно спершу визначити ці стандарти і наполегливо працювати задля їхнього утвердження в діяльності галузі.

Заглавне фото: «112 Україна»

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1971
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2017 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop