Чого нас учить історія «диверсантів» із ZIK

Чого нас учить історія «диверсантів» із ZIK

25 Квітня 2017
6386
25 Квітня 2017
15:21

Чого нас учить історія «диверсантів» із ZIK

6386
В історії із затриманням на Рівненщині знімальної групи телеканалу ZIK, мов у краплі води, відбилася не лише традиційна для будь-якої держави взаємна нелюбов військових та преси. Тут є сліди й ширших явищ – взаємної недовіри між різними частинами політично активного суспільства загалом, а також, коли хочете, інфантилізму цього самого суспільства.
Чого нас учить історія «диверсантів» із ZIK
Чого нас учить історія «диверсантів» із ZIK

Знімальну групу ZIK, нагадаю, затримали 24 квітня на Рівненщині, поблизу одного з військових об’єктів (за деякими даними, там знаходиться склад боєприпасів, за іншими – ще й, окремо від нього, військова частина). За офіційною версією, місцевий мешканець побачив неподалік від забороненої зони групу осіб із квадрокоптером і негайно доповів куди слід. Ловити потенційних чи то диверсантів, чи то шпигунів  вирушила ціла антидиверсійна спецгрупа. Затримані представились тими, ким вони й були – співробітниками телеканалу ZIK. Утім, їх усе одно взяли під варту.

Телеканал розповсюдив заяву, згідно з якою знімальну групу затримали «за надуманим приводом – проникнення на територію режимного об’єкту». При цьому в заяві немає ані слова про те, мав місце сам факт даного порушення з боку журналістів чи ні. Зате вказано, що затримані журналісти працюють у програмі «Стежками війни», присвяченій, як легко здогадатися з назви, суто воєнній тематиці. Серед затриманих опинився і сам автор та ведучий цієї програми Андрій Стельмах.

Колеги затриманих негайно виступили на захист «своїх» – що, в цілому, природно. Водночас, як водиться в наш час у наших краях, окремо взятий випадок переріс у чергові, як висловлюються у соцмережах, холівари з приводу «Зради/Перемоги». За півдня 25 квітня (наступного після затримання дня) автора цих рядків ознайомили й із думкою, що затримувати журналістів ніхто не мав права, бо в законодавстві немає поняття «режимний об’єкт», і що затримувати їх було ні за що, бо ж запустити квадрокоптер та почати зйомку вони не встигли – а отже, «й факту злочину не було»…

Чи означає це, що з аналогічних міркувань не можна затримати справжнього російського шпигуна, котрий уже «проник на територію», але ще не почав шпигувати – лишилося незрозумілим.

Насправді ситуація ясна, як божий день: 99 % за те, що колеги зі «Стежок війни» хотіли показати, як легко отой самий гіпотетичний російський шпигун може потрапити на український військовий об’єкт. Великого ризику тут не було: ясно було, що навіть у випадку затримання журналістів їх хутко відпустять (і справді, поки писалася ця колонка, стало відомо, що знімальна група повертається до Києва).

Так, журналістів відпустили. Але вже розгойданий, прости господи, човен відкине від бортів ще не одну хвилю обурення й суперечок у тих-таки соцмережах. Мовляв, журналістів-то спіймали, а справжніх шпигунів не можуть, сепаратистів відпускають, і так далі, і тому подібне. На жаль, аж ніяк не можна сказати, що в цьому винні лише ті, хто зараз єхидно пише про «величезне досягнення СБУ». Адже сама ж СБУ вже порушила проти членів знімальної групи «Стежок війни» справу за підозрою в… підготовці диверсії!

Зрозуміло, що жодної диверсії колеги не готували. Просто в спецслужбі, як і в армійському командуванні, далеко не всі такі нетямущі, як ми часом схильні вважати. Там теж здогадались про справжню мету «невідомих» із квадрокоптером. І, очевидно, вирішили влаштувати щось таке взірцево-показове. Щоб іншим журналістам не хотілося й собі податись вишукувати діри в захисті наших військових баз. Бо ж іще знайдуть рано чи пізно…

А оскільки запустити квадрокоптер ніхто так і не встиг, і «пришити» шпигунство не вдасться – вигадали «підготовку до диверсії». Бо ж треба було щось вигадати!

В цій ситуації можна сказати тільки одне: точно так само, як затримання журналістів у цій ситуації виглядає виправданим і навіть необхідним – так і звинувачення в диверсії виглядає безглуздим і незграбним. І от у цьому питанні журналістському цехові, мабуть, таки мало б сенс постати на захист знімальної групи ZIK. Навіть нехай ніхто й не збирається всерйоз винести відповідний вирок – абсурдною повинна бути визнана сама постановка питання про таке звинувачення.

Ну й наостанок згадаймо один нюанс. «Диверсантів» помітили не доблесні стражі порядку, не СБУ, не охорона «об’єкта» чи військова контррозвідка. Ні, їх завважив – і звернувся куди слід – звичайний цивільний. А ті, хто мав би бачити все й сам – таки «проспали» (тож певною мірою журналісти свого домоглися).

Здається, цей цивільний – єдина людина, що повела себе в цій історії достойно.

Фото: infocopter.ru

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
6386
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду