Іван Бубенчик: «Я не хотів, щоби хтось перекрутив маленький шматочок моєї правди»

Іван Бубенчик: «Я не хотів, щоби хтось перекрутив маленький шматочок моєї правди»

21 Лютого 2016
14821

Іван Бубенчик: «Я не хотів, щоби хтось перекрутив маленький шматочок моєї правди»

14821
Активіст Революції гідності й герой документальної стрічки «Бранці» Володимира Тихого – про інтерв’ю Bird in Flight, його стосунки з медіа і реакцію Генпрокуратори на фільм
Іван Бубенчик: «Я не хотів, щоби хтось перекрутив маленький шматочок моєї правди»
Іван Бубенчик: «Я не хотів, щоби хтось перекрутив маленький шматочок моєї правди»

Головною подією в дні вшанування подій на Майдані в медіа стала публікація сайту Bird in Flight. В інтерв’ю «Иван Бубенчик: "Я убил их в затылок, это правда"» подано розмову з активістом Революції гідності. Прикметна публікація такими маніпулятивними складовими, як заголовок і лід до тексту. Крім того, як стверджують продюсер компанії 86 prokat – дистрибутора стрічки – Надія Парфан та режисер Володимир Тихий,  текст побудовано на вирваних із контексту фразах.

Організатором інтерв’ю виступила саме кінодистибуторська компанія 86 prokat, що опікується, зокрема, просуванням стрічки «Бранці». Втім, у тексті Bird in Flight про фільм згадується одним реченням.

У підсумку, на річницю Революції гідності всі кинулися читати текст, у якому Іван Бубенчик бездоказово практично звинувачено у кровопролиттях на Майдані. Адже він публічно заявив про те, що 20 лютого убив двох командирів «Беркута» і кільком вистрілив по ногах.

В той же час юристи, зокрема професор, представник України в Раді ООН із прав людини (2006-2010) Володимир Василенко, акцентують на тому, що дії Івана Бубенчика – спроба зупинити розстріл беззбройних учасників революції. І наважився він на цей крок після того, як на Майдані було вбито десятки людей. А залучений до експертної роботи над стрічкою «Бранці» військовий психолог Джон Тассей (John R. Tassey), який відомий, зокрема, публікаціями на тему терактів у США, дії Івана Бубенчика пояснює логікою військового. Як слідує із експертного висновку пана Тассея, активіст стріляв не через боягузтво і, як припускає психолог, не з політичних амбіцій, фінансової вигоди чи марнославства. «Ці постріли не можна трактувати як убивство. Смерть двох конкретних осіб, а не "стільки, скільки він мав куль" свідчить про стриманість і самоконтроль», – зазначив Джон Тассей.

Патронів Іван Бубенчик мав 75. Стріляв, як ішлося підчас дискусії після передпрокатної прем’єри «Бранців» у кінотеатрі «Жовтень», на Майдані не тільки цей активіст. Однак лише він уже два роки намагається публічно розповісти про свій вчинок.

Режисер стрічки «Бранці» Володимир Тихий знайомий з Іваном Бубенчиком та його оточенням уже рік. Характеризує його як людину, яка чимало сил поклала на Революцію гідності й участь у війні на Сході. 30 серпння під час бойових дій у селищі Піски Івана Бубенчика було поранено. Він воював у складі батальйону «Дніпро-1». Інший бік його героя, каже кінорежисер, – родина, відповідальне ставлення до людей і дитяча школа для рибалок.

Автор інтерв’ю зустрілася з Іваном Бубенчиком на річницю Майдану, аби поспілкуватися про рейтинговий матеріал сайту Bird in Flight. Як розповів активіст, у Києві він з однодумцями започатковує наступний Майдан, «який має стояти, доки не буде зламано систему».

 «Я хотів би почути,

чому він так вчинив по відношенню до солдата»

Пане Іване, даруйте, але як сталося, що ви незнайомому журналісту почали розповідати особисті речі про Майдан – нехай і після завершення інтерв’ю?

̶  Бо мені представили його як гарного журналіста, порядну людину.

̶  Вавилонівці уже зафільмували, як ви намагаєтеся додзвонитися Івану Сіяку…

̶  Я вирішив з ним поспілкуватися: він зробив такий вчинок, в якому нема пристойності, порушені цінності людські. Це поза рамками журналістики.

Раз він шукав зі мною контакту, значить, він повинен відновити його. Я маю з ним зустрітися. Але він не йде на контакт. Я пробував дзвонити не тільки зі свого телефону, а й з телефонів своїх колег. Він все рівно не відповідає. Так, він переписується в фейсбуці. Але на прямий контакт зі мною він не йде.

̶  Що б ви сказали Івану, якби ця розмова відбулася?

̶  Те, що в мене є в душі. Я людина, яка дуже сильно поважає честь і совість. Я би як мінімум хотів би пояснити, що в нього відсутні ці почуття. Як мінімум, я хотів би почути його відповідь: чому він так вчинив по відношенню до солдата, який захищає свою Батьківщину і свій народ? Я дуже багато разів ризикував своїм життям. І я хотів би почути, як йому в тому статусі, коли він ображає саме таку людину. Хоча би з огляду на те, що він своїм життям не ризикував для свого народу і для своєї Батьківщини.

Він дуже підступно, шляхом обману вийшов зі мною на контакт. Для чого він зараз ховається?

̶  Чи склалося у вас враження під час тієї розмови, що Івану Сіяку дійсно небайдужа тема Майдану?

̶  Під час інтерв’ю я відчув, що ця розмова дуже йому потрібна. А вже після публікації інтерв’ю побачив, що він діяв за планом. Тобто, був умисел так поступити.

Він мене образив. І моя дружина, мої діти знають мене зовсім інакшим. А тут такий бруд. Мій син читає усі ці дискусії у фейсбуці. І в нього склалося враження, що це інтерв’ю ретельно планувалося, і що зараз той «журналіст» страшенно тішиться з бруду.

 «Я своїм прикладом показав, що навіть такий випадок

не треба приховувати»

̶  Ви кажете, що не дуже часто маєте справу з медіа. Читаєте газети, дивитесь телебачення?

̶  З газетами складніше, читати їх ніколи. Частіше дивлюся теленовини  ̶  країна в стані війни.

̶  Який канал дивитесь найчастіше?

̶  Зупинятися на рекламі каналу я не хочу. Мені подобаються канали, де велика кількість експертів висловлюють виключно свої думки. Дуже часто фахові і корисні. Мені важливо їх чути. Я ж не можу спілкуватися з цими людьми, наприклад, телефоном чи зустрітися з ними на вулиці.

Всі канали маніпулюють. Ми живемо у стані мишоловки і в ситуації, коли країна повністю узурпована новою злочинною владою. І цінності викинуті за межі держави.

Рік тому вашу історію з Майдану ви розповіли журналістам Львівського телебачення. Чому вирішили поділитися нею?

– Оскільки з медіа я не дуже обізнаний, я про це особливо не розмірковував. Була річниця Майдану, мені важливо було донести до свого народу, що є такі люди, такі вчинки і є така історія. Мені важливо, щоб історію ніхто не перекручував. Тому що дуже багато небезпечних випадків, які трактуються різними істориками по-різному. Я не хотів, щоби хтось перекрутив маленький шматочок моєї правди.

Як ваші знайомі відреагували на цей ефір?

– 99% – позитивно. Моя розповідь була подана в нейтральному ключі – журналісти просто надали мені можливість висловитися і більше нічого. Народ я свій вважаю мудрим, тоді як владу недолугою. Народ зреагував позитивно, тому що він є набагато вищим, ніж сьогоднішня влада Порошенка. Набагато більшого хоче, набагато більшого може. Порошенко затягує людство в кабалу СРСР, в кабалу узурпації, рабства, залежності.

Матеріал Зоряни якось не вибився з реального життя, не привернув такої великої уваги. А метою того «журналіста» було зробити сенсацію – відчувається накручений ритм, підготовлені механізми. Я думаю, ця сенсація не вийшла би тільки через такий заголовок. Мені здається, тут не обійшлося без підтримки певних ресурсів. Мабуть, у «журналіста» є зв’язки зі службами, які допомагають йому поширювати ту інформацію.

А чи цікавилися раніше вашою історією інші ЗМІ?

– Розповідав, але таку інформацію ніхто не хоче доносити до людей. Крім Зоряни Тивін зі Львівського телебачення і крім Володимира Тихого ніхто не взяв на себе відповідальність подати це – може, не з усіма тонкостями, але так, щоби це було зрозуміло і відкрито. Скільки було зустрічей – всі бояться. Навіть книгу таку готували, у видавництві відмовилися друкувати.

В інтерв’ю львівському виданню ви сказали, що подана в публікації Івана Сіяка інформація не відповідає дійсності. Але ж тези інтерв’ю багато в чому збігаються з тим, про що ви говорили у фільмі.

– Може, журналісти неправильно зрозуміли. Після виходу матеріалу до мене чимало журналістів зверталися з запитанням, чи то було інтерв’ю, чи взагалі придуманий матеріал. Я відповідав, що того, що в заголовку, в інтерв’ю не було. Що я перший стріляв, що я 20-го лютого спричинив план (розвитку подій на Майдані. – ДМ).

Я дивився на цей текст і згадував такі моменти, як те, коли «журналіст» сказав, що в Бога не вірить. Думав про те, що ця людина сама себе кинула на такі дороги, де нема цінностей.

Чи ви бачите можливість захистити себе від такої «журналістики»? Чи не зупинить вас на цьому шляху, так би мовити, Bird in Flight?

– Після виходу цього інтерв’ю я цілий день не хотів спілкуватися. Але це не назавжди, від спілкування я не відмовляюся. Мені лише треба кілька днів, щоб я далі міг нормально говорити з журналістами. Цей випадок – урок. І мені навіть легше буде знаходити спільну мову з людьми, бо тепер трошки простіше буде зрозуміти, з якою людиною я буду спілкуватися, а з якою не буду.

Чому ви хотіли донести вашу історію до всіх?

– Моє життя, мої життєві цінності не дають мені можливості мовчати в таких моментах. Самі дії мої, вони є дуже відповідальними, про це я і заявляю на весь світ. І я би хотів, щоби дуже багато людей прийняли те як приклад, як історію про неприховування важливих життєвих моментів. Про те, що не треба відвертатися й знімати з себе відповідальності, як дуже часто на війні роблять командири. Я своїм прикладом показав, що навіть такий випадок не треба приховувати.

Не по Божому, коли віруюча людина боїться або хитрить. Може, комусь і вдасться таким чином викрутитися, але то не є чисто. Те, що я зробив і те, що я сказав – мій спосіб показати, що можна жити й так. Я не хочу, щоби злочинці знищували мій народ. Я не хочу, щоби злочинці знищували мою націю. Я не хочу, щоби злочинці завойовували мою землю. Я не хочу, щоби такі, як Порошенко, приходили до влади. І тому я так вирішив – що боротимуся, як солдат.

Зі мною пробували говорити СБУшники, намагалися мене залякати. Я відповів, що даремно приїхали до мене.

У п’ятницю стало відомо, що Генпрокуратура за вашою заявою веде розслідування: «Слідство має визначити, це було вбивство чи самооборона». Чи вже зверталися до вас представники прокуратури?

– Ні, не зверталися. І не звернуться, адже мають розуміти, що то злочинно з їхнього боку. Сьогодні в моїй країні на території Донеччини і Луганщини мої побратими вбивають терористів і не виникає ніяких питань, хто має окреслювати територію, якщо в Україні йде війна. Якщо дії внутрішніх військ були на сто відсотків злочинні по відношенню до свого народу, то які питання. У них питання мають бути до командирів «Беркута», до командирів внутрішніх військ, до Порошенка, медведчуків і всіх решта, до наволочі, яка є в моїй країні. А до мене які в них можуть бути питання? Я є солдат. Я зробив те, що зобов’язаний був зробити.

«Ми собі уявляли, як може сприйматися фільм.

Але виявилося, що то були наші фантазії»

У фільмі йдеться про те, що ви опікуєтеся школою для рибалок. Звідки таке захоплення?

– З дитинства любив. Тепер навчаю цьому дітей, які тим цікавляться. Шкода, що місту складно зрозуміти, що воно повинно віддати водойму в користування дитячій школі. Для рибальства потрібне озеро, а в ньому – вода, а у воді потрібна риба, щоби діти могли ловити її. Ловити і відпускати: хочу навчати дітей тому, що не все потрібно тягнути до хати. Щось можна залишати для майбутнього, для дітей і внуків. Якщо ми все нестимемо до хати, гармонії не буде, все буде знищене нашими руками.

Щодо озера підготували всі необхідні документи в міськраді, там успішно їх загубили.

Чим займалися до Майдану?

– Школою, подорожував. Фах військового розвідника дає можливість організовувати поїздки до Європи за невеликі гроші. Влаштовувався там на невелику роботу, щоби ставало на електрику, на харчування. Я мав дуже багато вільного часу. А моя сім’я не те, щоби шикувала, але істерик щодо нестачі грошей у нас ніколи не було.

Під час зйомок фільму вам, напевне, було очевидно, що він і ваша історія викличе дуже сильний резонанс серед журналістів, глядачів і, можливо, змінить ваше життя. Чи говорив із вами про це Володимир Тихий, чи попереджав, що ЗМІ можуть скандалізувати тему?

– Таких розмов було дуже багато, на різних рівнях. Зрозуміло, що мовчати я би не зміг все рівно. Ми собі уявляли, як може сприйматися фільм. Але виявилося, що то були наші фантазії й більше нічого.

Дистрибуторська компанія 86 prokat, що займається кінопрокатом стрічки «Бранці», працює в таких умовах, коли зібрати багато глядачів на документальне кіно непросто. Ринок монополізований, кінотеатрів мало. Для просування фільму кінопрокатники мають придумувати усілякі цікаві ходи. Чи не склалося у вас враження, що 86 prokat сама спровокувала бурхливі дискусії в медіа щодо фільму і щодо вашої історії зокрема?

– Мені Надію дуже шкода. Якось так вийшло, що саме вона познайомила мене з тим «журналістом», представила його з найпозитивніших моментів. А в дійсності вийшло зовсім по-інакшому. Вона все вибачається і вибачається. Вона не хотіла, щоби так вийшло.

Надію підставили так само, як і мене. Бо люди такого розміру, як ти сказала (2 см. – ДМ) не можуть бути настільки щирі, вони більш практичні і математичні.

Надя є молода, вона може помилитися. Мабуть, ті люди сказали їй про себе, що вони дуже хороші.

До речі, знаєте, яка була реакція на те інтерв’ю у Володимира Тихого? Він саме перебував у потязі. Каже: «Я ще не встиг почитати, але переглянув фото і зрозумів, що то буде жах». А фотографа мені представили як одного з найкращих.

Це так і є! Олександр Чекменьов – чудовий фотограф і небайдужа людина. Своїм коштом видав фотокнигу «Донбас» про життя шахтарів. Чому ви усміхаєтеся?

– Бо ти говориш такі позитивні речі про нього, а по фотографіях я того позитиву не відчув. Його фотографії представлено непрофесійно. Чому він погодився на такий «проект»?

З редакціями фотографи такого рівня мають справу, щоби отримувати зарплати. Але на повну силу в медіа талановиті автори працювати не можуть – фотографію в Україні не цінують. Для ЗМІ такі фотографи знімають одні фото, для власних проектів – зовсім інші, набагато глибші, більше вникають у те, якою людиноє є герой зйомки.

Редакція могла запросити всі фото зі зйомки Чекменьова і обрати ті, які найближчі до публікації. А він вплинути на вибір редактора не міг.

Фото – скріншот із відео «Вавилон’13” «Що сказав Бубенчик», репортаж 86 prokat із передпрокатної прем’єри фільму «Бранці» у кінотеатрі «Жовтень»

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
14821
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду