ПРОЕКТИ
09:12
Вівторок, 10 Лютого 2015

Як, чому і яке російське кіно хоче повернути в український ефір «Опозиційний блок»

Навіщо Ляшко довів до відвертої вульгаризації «закону Денисенка — Княжицького»? Щоби Президент не підписав закону й російські пропагандистські серіали повернулися в ефір?
Як, чому і яке російське кіно хоче повернути в український ефір «Опозиційний блок»
Як, чому і яке російське кіно хоче повернути в український ефір «Опозиційний блок»

Не перебільшую. Альтернативою власному виробництву серіалів може бути лише продаж телеканалів власниками - в такому вигляді, який від самого початку не передбачає жодного мовлення, крім, наприклад, інформаційного.

 

Тобто, після підписання ухваленого 5 лютого Президентом України Петром Порошенком закону комерційні канали, передусім із першої десятки, постануть перед вибором. По-перше, як уже сказано вище, перепрофілюватися чи зовсім закритися, бо не можна ставити в ефір фільми російського виробництва, а виробляти своє ну аж ніяк не хочеться. По-друге - працювати, як працювали, купуючи замість російських мелодрам турецькі, замість російських детективів - польські, а замість російських військових екшенів - американські. Нарешті, згаданий вище третій варіант відповіді, заради якого депутати Микола Княжицький та Вадим Денисенко все це починали - засукати рукави й поволі-поволі виробляти своє. Наповнене питомо українським актуальним контекстом.

 

Але вже наступного дня після тріумфального ухвалення виник ризик, що Президент цього важливого закону не підпише. Не тому, що пан Порошенко не розуміє його важливості. Навпаки, біля очільника нашої держави досить багато людей, котрим він довіряє і які навряд чи заперечать, що «закон Денисенка - Княжицького» є дієвим інструментом у боротьбі за власний інформаційно-культурний простір. Той же Юрій Стець може стати лобістом, та й сам Президент досі є власником медійного активу.

 

Проте диявол у деталях. Саме деталь - бурхлива активність головного радикала України Олега Ляшка під час голосування - призвела спершу до інформаційної плутанини, а потім до відвертої вульгаризації суті згаданого закону. Збивши всіх зацікавлених із пантелику своєю поправкою, пан Ляшко подав справу так, що вона виглядає абсурдною по суті своїй. Відверто абсурдних законів Петро Порошенко підписувати не ризикне й заверне на доопрацювання.

 

Коли до нього повернуться потім - невідомо. Але те, що російські пропагандистські серіали повернуться в український ефір, причому в прайм-тайм, навіть до пуття звідти не пішовши, є очевидним фактом.

 

Ризикну припустити: заради цього Олег Ляшко почав розганяти хвилю, а «Опозиційний блок», відомий неприхованою проросійською орієнтацією, миттєво заходився скасовувати заборону російського продукту. Якщо процес піде й не зупиниться, відігравання назад однозначно буде вигідним тим-таки каналам-лідерам і їхнім власникам.

 

Вигода дивна. Не знімати свого кіно, не робити історій про себе, не творити власних героїв та власної міфології, коли така можливість є - на це, мабуть, треба спеціально вчитися. До речі, коли згаданий закон був лише ініціативою, й то - обговорювався, без особливої надії на втілення, російський виробник, за інформацією вашого автора, уже скинув для українських партнерів, до речі, єдиних і неповторних, закупочні ціни за одну серію. Нині російський серіал довжиною в 16 серій можна купити за 600-800 тисяч доларів. Ще й кілька разів прокрутити, як передбачає контракт.

 

Хто не в курсі: за таку саму ціну в Україні, силами українського виробника, можна створити серіал такої самої довжини й навіть такої самої якості. Потужності й таланти є, креативу вистачає. Проте купувати все одно чомусь цікавіше, ніж починати власне виробництво.

 

Від себе додам: потрібна наступна законодавча ініціатива - щоби телеканали були зобов'язані виробляти власні серіали. Аби врівноважити незабаром закуплений продукт хоча би в пропорції 50 на 50. Порушники, двічі сплативши штраф, на третій раз будуть позбавлені ліцензії. Не знаю, як ще стимулювати людей робити те, що на Заході та в Росії роблять без батогів, лише з самими пряниками.

 

Та повернімося до найбільш суперечливого моменту цієї поки що короткої історії - до поправки Олега Ляшка, котра створила незрозумілий прецедент. У буквальному смислі: не лише громадськість, а й медійна спільнота не зрозуміли, що саме заборонено «законом Денисенка - Княжицького».

 

Лідер «Радикальної партії» розігнав історію таким чином, ніби Верховна Рада проголосувала за заборону абсолютно всього кіно, знятого в Російській Федерації від 1991 року. Причому додам власного нерозуміння - від якої дати рахувати? Від 1 січня, від 19 серпня (дата початку путчу в Москві) чи від 8 грудня, коли в білоруських Віскулях троє президентів розвалили СРСР?

 

Так, у цьому - забороні всього - була суть поправки Ляшка. Таким чином, у громадськості може скластися абсолютно хибне враження, що рівною мірою заборона накладається на «Брата-2», «Матч», «Ворошиловського стрільця», фільми Звягінцева, Вирипаєва, Тодоровського-молодшого, Литвинової та мультиплікаційний серіал «Маша і Ведмідь». Не кажучи вже про «Особливості національного полювання», а цього наш народ цинічній владі ніколи, ніколи, ніколи не пробачить!

 

Натомість віце-прем'єр-міністр - міністр культури України В'ячеслав Кириленко на брифінгу 6 лютого прояснив ситуацію чітко: «Якщо говорити про заборону всього російського кіно, то це може викликати неприйняття в усьому українському суспільстві, бо під заборону можуть потрапити і художні фільми, і велике кіно, яке транслюється на телеканалах. І це, на мою думку, не зовсім виправдано». А забороняти потрібно фільми й серіали, що розпалюють ворожнечу.

 

У кожного з тих, хто це читає, ставлення до пана Кириленка своє. Проте в даному разі вустами високопосадовця чітко пояснюється, що саме підлягає забороні: фільми, котрі прославляють подвиги російських силовиків. Про жанрову специфіку явища та важливість саме таких історій для українців, якщо вони відповідають нашій специфіці, я вже казав раніше. Суть в іншому.

 

Вікторія Сюмар побажала, аби повна заборона стосувалася лише російських стрічок, створених починаючи з 1 січня 2014 року. Олег Ляшко поправив: чого там, давайте вже від 1991-го, коли Україна стала незалежною. Враховано, прийнято.

 

Але, ретельно розбираючись у ситуації, хочу зайвий раз наголосити - заборони стосуються лише фільмів, котрі пропагують діяльність російських силовиків та розпалюють національну ворожнечу, перекручують історичні факти, насміхаються з українців тощо. Тобто, комедія «Моя прекрасна няня» - зачищено. Проте мелодрама «Дві долі» - ні.

 

Говорити й навіть кричати про заборону всього та повністю - абсурд. Котрий, повертаючись до початку, може дезорієнтувати Президента України та позбавити його мотивацій підписувати важливий документ. Бо мотивацій «Опозиційному блокові» сприяти цьому, щоби власники комерційних каналів далі купували російське, більш ніж вистачає.

 

P.S. Коли вже купуєте - купуйте, будь ласка, американські та європейські стрічки. Якісніше та навіть дешевше.

 

Фото - zn.ua

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
3050
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2017 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop