3 березня було розігнано наметовий табір на Грушевського в Києві. Під час операції постраждали журналісти. Мешканців табору було поставлено на коліна, ці дикуваті кадри облетіли українські ЗМІ.

Можна сперечатися, чи треба було розганяти той табір. Із одного боку, так: виходило, що будь-хто може перекрити важливу транспортну магістраль й улаштувати там невідомо що з не дуже зрозумілими вимогами. Із іншого боку, протестні настрої зараз зашкалюють – і так і напрошується аналогія між розгоном наметового табору й януковичівським розгоном студентського Майдану у листопаді 2013 року.

Усе це – як і методи, до яких вдавалися силовики – було би предметом суперечок та з’ясовувань в українському медіапросторі, якби не одна обставина.

Рівно напередодні давав прес-конференцію такий собі Янукович. Який вів мову про буцімто масовий терор в Україні проти опонентів нинішньої влади, про нібито масові репресії проти журналістів, про буцімто нелюдське ставлення української влади до українських громадян і насаджування в Україні всезагального страху.  

Так, усе це викликало єдине запитання: який хворий на голову автор написав Януковичеві ці тези? Під час прес-конференції Януковича й одразу після неї викликало.

Наступного ранку – вже не викликало. Бо цього самого наступного ранку МВС України послужливо надав наочну ілюстрацію до всіх інсинуацій Януковича.   

Переслідування опонентів влади? Тож от вам, дивіться – наметовий табір розігнали. Тортури, знущання з громадян? От вам люди на колінах, десятками. Насильство прости журналістів? Тож от воно, з фотографіями й відеокадрами.

Того самого 3 березня стало неймовірно тяжко доводити, що Янукович брехав. Доводити, зокрема, вихідцям із Донбасу та його жителям. Доводити тим, хто перебуває під впливом російської пропаганди. Повірте: пробував – не вдалося. Не вірять і посилаються якраз на розгін наметового табору 3 березня.

То, може, МВС бодай порадить, чим тепер аргументувати тези про брехливість Януковича?