Шановане й популярне інтернет-видання. Матеріал: «Яблучний спас 2017: що святять на свято, прикмети і традиції». Єдиний матеріал, присвячений цьому святу. Й вельми типовий як для публікацій на тему релігійних свят у наших ЗМІ — хіба що об'ємний, ретельний і детальний.

Вступ: «Сьогодні, 19 серпня християни відзначають Другий Спас, який також називають Яблучним Спасом. За християнським календарем свято носить назву Преображення Господнє. Яблучний Спас також відомий, як день земних дарів, традиційне свято врожаю». Гаразд, «канонічну» назву свята наведено — буває, що й ні. Що ж у тексті?

Матеріал складається з коротеньких главок. От їхні заголовки: «Що святити на Яблучний Спас», «Що не можна робити на Яблучний Спас», «Традиції на Яблучний Спас», «Прикмети на Яблучний Спас».

То що ж ми святкуємо цього дня? Що воно означає, Преображення Господнє, який його християнський зміст, яка Божественна подія отримала таку назву? А, судячи з матеріалу, от який: «У цей день прийнято святити в церкві не тільки яблука, але й інші плоди, овочі та фрукти... таким чином прославляючи різноманітне багатство природи». І такий: «Урожай, який залишився після Спаса, не буде корисним для здоров'я». Й от який: «Яблучний Спас також відомий, як день земних дарів, традиційне свято врожаю». Ще й такий: «Вважається, що якщо на руку двічі сіла муха, то весь рік людині буде супроводжувати удача». Ну, й такий: «Після освячення в церкві знімалася заборона на споживання як яблук, так і всіх інших овочів і фруктів».

Отже, інформаційний результат прочитання матеріалу. Християнське віровчення — це вчення про «різноманітне багатство природи». Християнська релігія забороняє людям їсти овочі та фрукти до 19 серпня. Одне з найбільших християнських свят — це «свято врожаю». Традиції, ритуали, забобони — ото й увесь зміст християнського віровчення. Шамбра-мамбра-бамбра.

А в європейських країнах досить поширеним є переконання, що у ЄС мали б бути лише католицькі та протестантські країни — й це не з дискримінаційних мотивів, а з упевненості, що буцімто православні є «ментально іншими», «не європейцями». Подібні матеріали цю ідею блискуче підтверджують. Вони, власне, переконують сторонню аудиторію: українці — то взагалі не християни. Язичники, поганці, що перейняли лише форму християнства, видимість християнства.

Ні, мова не про те, щоб не публікувати матеріалів про традиції. Але ж про християнський зміст християнського свята теж має бути хоч щось — бодай побіжно!